Александр Arij Лещук бесспорно является самой яркой личностью в мире Украинского каякинга, его не возможно не заметить или забыть, прошедший сезон был особенно интересен в его исполнении и он любезно ответил на вопросы, которые ему подготовили его же друзья из Kievkayaks.

Трішки більше чотирьох. Глобально – із зустрічі в потязі, локально – із зустрічі в потязі ))). Одного далекого літа 2008 року, повертаючись зі сплаву річкою Дністер, де я працював гідом тернопільської турфірми «Оксамит-КЛ», в тамбурі вагона познайомився з чудовими хлопаками, які допомогли весело провести ніч і бути вранці на роботі «агурцом», як то кажуть ))). Ними були славнозвісні Кома (Олексій Дудков) та Кукушонок (Макс Тищенко). Від них я довідався про  клуб i турфірму «4_Сторони»

Мабуть, так склалось історично. Однієї далекої осені 2000 року... ))), так-так, я познайомився у вагоні електрички Тернопіль – Волочиськ з чудовим хлопакою (Сергій Глущак (Бізон) – один з ліпших друзів до тепер), який віз показати батькам фотоальбом із своїх літніх сплавів. Уявіть собі, на той момент я знав про багато видів туризму, якісь із них уже спробував (піший та спелео), а іншими лише мріяв займатись – альпінізм, скелелазіння, а про водний вперше почув!!! Наприцінці тієї осені я почав займатись і незабаром став членом дружини ратників «Каскад» при ТМО «СУМ», а уже ранньою весною вперше сплавлявся на катамарані четвірці річкою Черемош у Карпатах. З того часу вода неймовірно сильно мене вабить, а каякінг – найцікавіше, найзахоплююче і найпрогресивніше, що можна робити на бурхливій воді.

Саме так. Крім рідної України, пощастило побувати в Норвегії, Росії (Сибір) та в Киргизстані. Безперервно – 42 дні.

Полтора месяца в лодке – это тяжело??? Бывали ли моменты, когда хотелось вернуться домой ???

))), реально, з цього часу в човні був днів так 17 мабуть. Ні, не важко, я би навіть сказав – мало. Якщо відверто, то, мабуть, ні, нууу..., може разок, в самому кінці )))

Не можу однозначно відповісти, кожен чимось особливий. Норвегія – величезною кількістю рік на будь-який смак, фьйордами. Сибір – експедиційним каякінгом і рибою. Киргизстан – не зовсім звичними річками, кухнею, високими і лисими горами. І усюди дуже несхожа між собою, неймовірної краси, природа.

Вважаю, що туди просто необхідно їхати усім!!! Апеляції не приймаються! 

    

Дуже гарна і гостинна країна. Річки, в основному, зі значним падінням, досить жваві і з цікавими порогами. На жаль, чи може, на щастя , у нас був нижче середнього рівень води. Природа дуже гарна і незвична. Країна майже повністю знаходиться в досить високих гора Тянь-Шаню та Паміру. Гори безлісі і різних кольорів – від світло сірого до яскраво цегельного. А чого лише вартий Іссик-Куль! – гірське (1608 м), солоне озеро. Їжа, в основному, дуже смачна і м’ясна . Хоча достатньо досить незвичних страв, як то ашлямфу – холодний суп з м’ясом (або без), лапшою, крохмалем і овочами – мені не дуже сподобався, на відміну від куурдака і шашликів . Я хочу ще туди поїхати, адже крім відомих, там є ще безліч мало досліджених або й взагалі не досліджених річок.

Знову ж таки, одну виділити складно – Шоа, Хара-Мурин, Ула, Китой з Білютами, Малий Нарин ... та що казати, річок, куди не хотів би повернутись, не пригадую.

 

Перше, що згадалось із приємного – баня (тепло) і пиво після експедицій, а з не приємного – дводенний 120-ти кілометровий викат Китою по рівній воді, але скільки щастя і яке ж смачне пиво було на фініші ))). 

 

Випробування, можливість побачити абсолютно дикі місця і незайману природу. Досить складно але можливо. Китой – Білюти в Саянах, 7 днів, Білюти – півтора дня пішки (думав, що здохну ) і 3 години сплаву – не простого і дуже цікавого.

Якомога швидше сідаю в каяк і відштовхуюсь від берега. Нижній Мажой на Чуї минулого року – я проплив по собачому півтора жахливих пороги.

  

Люди, які катаються поряд з тобою, дуже важливі. Як на мене , команда – це невід’ємна складова каякінгу. 

Вважаю, що змагання – важлива складова розвитку в каякінгу, а також розвитку самого каякерського руху. Хотів би брати участь у всіх можливих змаганнях .

Спорядження дуже важливе, адже ми, в першу чергу, займаємось цим для задоволення. А коли тобі не комфортно і зимно – задоволення, знаєш, сумнівне ;).  На разі, наче б то, нічого особливого. Думаю, що всім варто відразу купувати якісне спорядження, а воно, на жаль, дешевим не буває. Якщо ти купиш дороге спорядження але не матимеш змоги його використовувати, то на біса воно тобі здалось? Не парся – катайся!!! 

Мабуть не 365, а хоча б 300, хочу!

Не знаю, не думав, мабуть Ірландію, взагалі, в Британію.

Точно, в Крим весною, а далі ще не планував, хочу в Грузію, Норвегію, на Алтай, в ближню Європу. В далеких – Непал, вся середня Азія, Шотландія, Африка, хм... весь світ ;)

Повноводний Прут, Норвегія, Алтай, Кавказ. Щоб гарно сплавлятись, необхідно сплавлятись. Постійні тренування і якомога більше катання.

 KAХ MAZIY: Почему, блять, не лыжи ???

А чому, курррва, не бобслєй? )))

Якщо я не помиляюсь, то це було не запитання, а заклик: «поїхали на бочку!». Я – не накатався.

Не думаю, хіба самому набридне, що теж мало ймовірно.

Топовий драйсьют і якісне взуття – бо люблю комфорт і тепло .

Якщо вигадки, тоді МИ – ХТО??? 

. поза запитаннями - висловлюю свою подяку людям, які вчили, вчать і підтримують: Земляку (Андрію Лисенку), Антону Федоренку, Василю Порсєву і всьому НАШОМУ клубу Kievkayaks.