Ще один звіт чайника. Дуже люблю їх читати, тому сам іноді такі пишу ))
Як казали в фільмі Fear and Loathing in Las Vegas: “Decision to flee came suddenly”. А якщо серйозно, то рішення “ні в якому разі не святкувати наступний день народження в місті і особливо не святкувати традиційним способом” було прийняте ще на попередньому святкуванні. Не те, що воно вийшло поганим, але те свято не було моїм і враження були відповідними. І плювати, що мені мало виповнитися 30.

Питання лише було в тому, як саме і де святкувати. За роки назбиралося багато не реалізованих бажань та намірів, дрібних і не дуже. Спочатку я впевнено хотів поїхати в соло експедицію на тиждень якоюсь рівнинною річкою України. Іноді спливали істеричні ідеї типу походити пішки Карпатами, звісно теж соло Ще хотілося поїхати на ХБ, потренуватися в Мигії, відвідати родичів та старих друзів, потусити в Яремчі, з”їздити на море чи по гриби. Ну і ясна річ з”являлося ідіотське дитяче бажання “отримати все і одразу”, але, на щастя, це ми вже проходили.

Як відомо, істинні бажання вони не суєтні та вільні від істерик та нетерпіння. А головне щирі, та свої особисті - відповідно не залежні від упередженостей та точок зору оточуючих.
Я в дитинстві багато рибалив… Зараз рибалю тільки в походах, до того ж тільки у підходящі місця, значить - дуже рідко. Отак просто все і вирішилося. Ще одна ознака істинних бажань.

Риболовлею в нас займається Сашко Янченко , aka Атомний. Бачив ще влітку на ютубі кліпи з риболовних подорожей по Південному Бугу, і був дуже сильно вражений. А ще на тих відео випускали рибу… що я, чесно кажучи, не особливо розумів.

Десь напевно за місяць зателефонував Сашкові, запропонував ідею. Побажань та вимог чітких не було, головне гарно провести час на природі. Звик повністю довіряти “старшим пацанам”. Не вдаючись в деталі планування та домовленостей: в нас все склалося, в мене відпустка, і в Сашка теж “ніби відпустка”. Забігаючи на перед, погода особливо склалася: ми мали 5 сонячних днів майже без хмар, в середині вересня.

Поясню одну дуже важливу річ. Це мала бути поїздка тет-а-тет. І я думав собі: навіть якщо риболовля не задасться, я все одно проведу тиждень з дуже хорошою та цікавою людино. Решта - не важливо, адже “краще з розумним загубити, ніж з дурнем знайти”. І тут я ні трішки не помилився! Я взагалі обожнюю поїздки вдвох, обожнюю цей формат, тільки так можна як слід пізнати людину. Ти можеш 100 разів бути в одній групі з людиною, і все одно нічого по суті про неї не знати, можеш знати факти про її життя, але це крихти в порівнянні з дійсно важливим - її думками та світоглядом. І світогляд та глибина Сашка виявився ще цікавішими, ніж я думав до того.

В святковий день трохи запізно виїхав з дому і, забувши, що це будній день, прокатався по всіх столичних заторах поки заїжджав по човна на базу. В решті все було прекрасно: дорога, музика, сонце, привітання в смс і втеча з міста

Ташлицьке водосховище

Сашко вже чекав в Мигії. Лишалася половина дня і за планом це була адаптація та розминка. Поїхали на Ташлицьке водосховище ловити екзотичних риб. Чесно кажучи, я думав, то все жарти
Але після першої ж пійманої тиляпії я повірив! Ще більший шок був у далекобійників, що відпочивали поряд і прийшли запитати “як кльов”. Таких монстрів раніше ніхто не бачив. Це була дійсно хороша розминка, так як тиляпій в “ташлику” багато.



Риба-монстр!


Тренер!

Аби не затягувати розігрів, в той же день переїхали “під” Олександрівську ГЕС, тренувалися ловити окунів.

Гребля Олександрівської ГЕС

Хтось тренувався, а хтось звичайно вчився. Там нас і застала темрява. Пікантна деталь: якщо тиляпію ловили прямо з греблі, то на Олександрівці потрібен був човен. І ми, як досвічені туристи-водники, забули весла! Довелося кількасот метрів гребти поліетиленовими пляшками ))

Без човна ніяк!

Повернувшись в Мигію повечеряли, подивились на риболовному телеканалі як ловлять щуку, поговорили за життя, подорожі і, ясна річ, за риболовлю.
В Мигію прибули кухарі та інструктори для невеликої групи туристів, що приїздила наступного дня.

Вечір був прохолодним, а ніч відповідно обіцяла бути зимною. Дуже не хотілось ставити намет.
Зайшов до будинку. У великій кімнаті спали інструктори, в маленькій - Чамата. Там було місце і я вклався на підлозі. Ліг як був, не роздягаючись - дуже стомився. Відповів на кілька привітань, а потім відклав телефон і просто насолоджувався моментом. Усвідомив, як мені комфортно та приємно лежати в брудній футболці та шортах в спальнику на підлозі під столом. Зрадів, що місто мене не зіпсувало в кінець, все як в тій пісні: Don’t let the system get you down. Я добре проводив час, святкував так, як хотів в той момент. І радувався навіть цьому. Згадав про те, як приїхав в Мигію вперше, коли тільки цю базу придбали, і ми робили тут ремонт - так що без ностальгії не обійшлося. Потім думав яким хорошим видався цей день: нові місця, нове зайняття, розслаблення, тиша і якісне спілкування. З тим і заснув.

Зверніть увагу на щастя на обличчі

За програмою, наступного дня було полювання на голавля на добре знайомій ділянці Бугу від Мигії до Куріпчино. Для повного комфорту взяли рафт на двох ))
Ну і це вже була зовсім інша риболовля, значно спортивніша і взагалі інший рівень: потрібно було, як мінімум точніше закидати і грамотніше проводити. Ну і в цей день всі дерева і кущі були моїми )) а ще водорості, очерет та дно )) Але я за день не відірвав жодної насадки і цим пишаюся!
Спочатку з голавлями якось не щастило. Натомість були щуки та окуні.

Перша в житті щука


Ще одна


Хірургія


Хоча в когось були і Голавлі. Щастить не чайникам, а тим, хто тямить)

Голавлі пішли наприкінці дня: знайшли хороше місце і повністю виконали програму дня.

Перший в житті голавль!

Ми стояли на камінні і поки я роздивлявся спійману рибу та спускався щоб відпустити, вона постійно випадала і билася об каміння. За що Сашко сварився і називав мене браконьєром )) Мені завжди подобався такий підхід: служба має лишатися службою, а дружба дружбою. Мені дуже сподобалося як вчить Сашко і я безмірно за це вдячний. Як один з кращих інструкторів в компанії він має великий досвід роботи з “криворукими клієнтами”, тому я був як риба у воді ))

І ще один!

Повернулися в сутінках. По дорозі послухали цікавих історій від колишнього єгеря, веселих і не дуже. В таборі вже були посиденьки біля багаття і ми показали знімки пійманих за два дні риб. Мене повеселило питання "припитої" клієнтки про те, чи я професійних рибалка )) Якісно кидати понти - це дуже корисне вміння, скажу я вам ))

Скільки ж в Сашка цього добра!

Наступного дня ми мали вирушати рибалити з ночівлею на водосховище Олександрівської ГЕС, тому самому яким 2006 року затопили поріг Гард.

Погода була шикарною!

Ціль була не простою, але чіткою - судак! Пора була ще трохи ранньою, але все решта обіцяло бути дуже цікавим.

Не ранній підйом, сніданок у Свєти. Поплавали на каяках.

Заїхали до Южноукраїнська, вирішили важливі справи, зібрали спорядження, купили продуктів, підібрали Сашу старшого, товариша та колегу нашого Сашка і вирушили. Як не крути, але коли є вільне місце, обов”язково знайдеться барахло щоб його заповнити. Так і в нас: речі на трьох людей ледь влізли в машину, а їхали ми на одну ніч ))

Без кавунів - нікуди!




Гармидер

Погода продовжувала радувати: яскраве сонце на фоні темно блакитного вже осіннього неба, неймовірно мальовничі скелі та пагорби випалені південним сонцем, тиша та неймовірні простори каньйону. Все це у поєднанні з масштабами станції утворювало завершену картину симбіозу природи та результатів діяльності людини.


Енергетика - могутність держави!

Хоч до Мигії я приїздив вже незліченну кількість разів на Гардовому острові я був вперше. Хлопці показали де саме був поріг Гард та шивера після порогу.

Десь там колись був Гард. На жаль, я прийшов пізніше


Фантастичне місце!

Швидко поселилися, перекусили кавуном і поїхали на вечірню ловлю. Ввечері судака не було


Дороге спорядження!

Сашко наполіг на тому щоб ватру не палити, тому їжу готували на пальнику і як білі люди потім повернулися додому без запаху диму. Після вечері Сашко великий поїхав на нічну риболовлю, а ми ще кілька годин теревенили за те та се, про минуле та історію цих місць, про розкопки попередніх цивілізацій, що тут, до речі, проводять. Уявляли як на цьому острові жили козаки та ловили осетрів, готувалися до походів та вирушали на війну, а до козаків це робив хтось інший. Острів дуже довго був аванпостом Русі, а потім і України. Це безперечно одне з тих самих місць сили, і я всім дуже рекомендую його відвідати. А ще ми думали скільки нових людей зробили на цьому острові)) Я принаймні знаю одного)) Це був ще один прекрасний вечір, що запам”ятається на довго. Та ніч була дуже місячною.


Стара традиція - їсти тушло на риболовлі))

Підйом о 4, сніданок і гайда на полювання.
Судак замість себе постійно відправляв то бичка, то окуня, але сам не йшов.

На небі ще місяць


Перший бичок на спінінг!

Зійшло сонце, ліхтарики змінили на окуляри і ми полишили спроби знайти судака - напевно ще була не пора.


Той випадок коли застосовуєш ліхтарик разом з окулярами ))

Натомість пішли обловлювати щучі та окуневі місця. Було весело, і я продовжував занурюватися в мистецтво риболовлі: нові типи насадок, нові проводки, нові складності і косяки )) Разом з тим були і щуки і окуні. А ще була просто шаленої краси природа! Я був під враженнями! І ще раз переконався, як же ми не цінуємо речі, що знаходяться зовсім поряд… І це не є добре.


І окуні на спінінг теж були вперше в житті

Для мене це взагалі був повний розрив та зміна уявлень про риболовлю: стільки нюансів, стільки типів насадок, спорядження, проводки, вузли, джиг… Це цілий світ, до якого я отримав можливість доторкнутися.
А ще саме собою прийшло розуміння чому ж рибу відпускають. Бо коли риболовля цікава, результати не особливо потрібні! Все дуже просто. А ще після насиченого дня ніхто не хоче забавлятися з рибою на березі. Навіть в мене, повного новачка, таких бажань не виникало. Та і визначних трофеїв не було.


Збори додому

Їхати додому ясна річ не хотілося, але час він невблаганний. Закинули речі до Сашка і поїхали в Мигію.


Relax


Фантастичні види!

А тим часом в Мигію приїхав Антон зі своєю великою родиною щоб нарешті показати родичам куди він постійно зникає і чому так багато часу тут проводить. Пригостили нас неймовірно смачним гарячим борщем та іншими домашніми стравами. Це була, можна сказати, іделічна картина: велика родина приїхала відпочивати і плавати по порогах.

Так і пролетіло п”ять днів.
Повернувшись до Києва, закинув човна на базу. А там кипіло святкування дня народження нашого друга Юрія Семенова, який в той момент вже спав на складі ))
Так що відпочинок завершився теплою зустріччю з друзями, що завжди приємно та душевно!

За весь час я поплавав 2 рази по півтори години, але як можна було їхати без човна ))
Вже вдома, через 5 днів від безпосередньо дати, я нарешті відповів на привітання. Їх було більше сотні і всі з дуже теплими та індивідуальними побажаннями. Було дуже приємно. Відповіді зайняли майже 2 години )

На правах реклами повідомляю, що Сашко, він же Олександр Янченко - професійний рибалка. Звертайтеся до нього з питань організації риболовних турів. Все буде на найвищому рівні! Гарантовано!


Олександр Янченко

Це було прекрасне святкування дня народження!
Я неймовірно вдячний Сашкові за прекрасно проведений час, за цікаві розмови, за можливість познайомитися з абсолютно новою для мене риболовлею, за навчання, за терпіння, за спорядження і за все решту. Цей день народження я ніколи не забуду.

Хлопці, дякую за компанію!

Сашко та Сашко

Окремо дякую компанії 4 Сторони та Антонові Федоренку за можливість провести все це на нашій улюбленій базі в с. Мигія.

А от тема судака лишилася не розкритою )) Якраз для наступного разу!