Вже давно для себе вирішив не ділити життя на будні та вихідні, бо це ніби якийсь час живеш, а потім якийсь час перестаєш жити. Обгрунтування звичайно таке собі ))
Але от останньої неділі я черговий раз переконався, що воно працює.

І так. Ранок неділі, сонце, спека.
Тренуюся я значить під мостом, в нас на трасі.
Помічаю, що поряд з елінгом хтось крутиться свічки в старому клубному слаломному човні. І крутить, як то кажуть, "на стилі".
Одразу думаю собі "Хто це може бути? В нас так не вміють.... А зальотні слаломісти на клубному човні плавати не будуть....."
Ну і ясна річ одразу поплив подивитися на це диво.

Моєму здивуванню не було меж.....


Вгадайте хто?????



Так точно! Ваааааааааадік!

Все було як раніше....ніби і не було всіх цих років перерви. Ніби у ві сні повернувся в дитинство.

На радостях влаштували "балет".






Вадік розповів як плавають в командних гонках, і як тренують "відчуття партнера": поскладніше буде за тантричний секс ))



Ууууууупс.....











То не факап, то майстер схотів охолонути ))

А потім він поїхав, і "бил таков"!



А я лишився по гарячих слідах повторювати побачене та думати.





І що мені лишається: тільки сподіватися, що він пішов з мого життя не так на довго як останнього разу.....