Попередньої зими в Україні зовсім не було снігу. Але мені поталанило вибратися поганяти до близького закордону, до Словаччини. Покататися тоді вдалося лише по трасах, так як у всій східній Європі тієї зими були величезні проблеми зі снігом. Про погоду та умови все було відомо заздалегідь, але те рішення однозначно було правильним і для мене поїздка була дуже успішною. Разом з тим стало очевидним, що пора робити наступний крок…

На моєму етапі розвитку не варто запарюватися планами, вибором та зайвими думками: прогресу то не додасть. Слава Богам, що в цьому питанні в мене є “старші пацани”: а температура повітря, вітри та кількість снігу - це лише малесенька часточка того, що їм підвладне в цьому світі. Тому географічний напрямок мого “лижного” кроку я повністю довірив їм ))
“Старші” вирішили навідати цього року Італію. Вони в цьому ніколи не зізнаються, але напевно просто засумували за дешевим вином та різноманітністю сирів і прошутто!

Червінья

Уявляю як читається ця історія людьми з лижним досвідом, сам багато разів читав недолугі думки новачків-каякерів )) Але нікуди не подітися, чайники є чайники, і думки в них чайниківські. Через роки і сам посміюся з задоволенням. Отже понеслася!

Аеропорт "Жуляни". Київ

Ще влітку, а може вже і восени, купив зі знижками необхідні фрірайдерські “педалі”. Широкі лижі та яскравий шолом купив попереднього літа. Деяке супутнє спорядження дали друзі.

Напередодні був тестовий виїзд до Буковелю, де я розжився ще одним модним лижним атрибутом - еластичним бинтом на коліні ))) З цієї ж причини вирішив зайве не закручувати пружини в кріпленнях ))

Ну і все: Бонжорно, Італія!!!

Прилетіли до Тревізо (містечко поряд з Венецією). І там нас зустріла справжня лижна погода: просто сніжна стіна, хіба що трохи за тепло, але то тільки “внизу”, вгорі ж мало бути що треба.

Братик та Сестричка

Прокатна машина, Fiat Scudo, на літній гумі. Інших, кажуть, в прокаті не буває. Це при тодішньому снігопаді! Ще сказали, що в баку літній дизель і треба купити присадку (16 євро на бак, між іншим). Згодом на заправці сказали, що в них не буває зимового пального взагалі)) А ще, щоб вписати до страховки додаткового водія, треба заплатити 120 євро зверху (за кожного додаткового). Італія вона така Італія )) Правда для крайнього випадку дали ланцюги, безкоштовно – включено, типу.

До місця призначення було біля 500 км, з яких лише останніх 30 були гірськими. Але через погоду, гуму та обережність, дорога зайняла 10 год: іноді їхали 60 км/год по автобану, іноді повільніше - не було жодного сенсу обганяти снігоприбиральні машини.

Правда ми добрячу “годинку” витратили на супермаркет. І дуже правильно зробили, бо на курортах ціни, як на курортах.

Shoppers


Торгаші. Купили пів магазину

З’їхавши з автобану почали набирати висоту, одразу одягли ланцюги. І через 30 км опинилися на висоті 2050, в центі нашого містечка призначення – Червінья. Отам то і відбулася найцікавіша частина дороги)) Як з’ясувалося, ми мали жити, можна сказати, в найвищій точці міста; на додачу, ми точно не знали де саме. Навколо то була середина ночі! І почалося кружляння вулицями та провулочками заваленого свіжим снігом гірського містечка в пошуках місця, що на два тижні мало стати нашим домом та базою. Погода там стояла досить сувора: -10, вітер та сніг. А ми з літака в тоненьких штанцях - не очікували пригод так одразу!

Riders on the Storm

І от після чергової невдалої спроби вгадати готель, природа та погода все ж перемогли наші дешеві прокатні ланцюги. Обоє ланцюгів порвалися, ще й на досить крутому підйомі. Але то була глуха ніч і ми нікому не заважали. Стало ясно, що то на довго, тому одразу ввімкнули командну гру: заслали піших скаутів шукати житло, і взялися за ремонт.

Ski-Train

Спочатку все робили дуже повільно та “як попало”. Як результат виходило проїхати не більше 2 метрів до чергового “розриву”, адже стартувати доводилося підгірку. Пониженої передачі, звичайно, не вистачало ))) Тяжко сказати скільки разів ми повторювали цикл знімання-ремонту-одягання, точно більше 10, іноді по черзі, а іноді і обидва ланцюги одразу. Зате потім зняти та одягти ланцюг займало 30 секунд. Інша справа ремонт: ми швидко витратили всі комплектні запчастини і почали тулити, що знайшли в себе. Задача проста: “Зробити з гімна цукерку” )) Скоро скінчилося і “гімно”.

Тоді хотілося зробити отак

На той момент, скаути вже давно знайшли, зайняли та обороняли базу. Ми ж змерзли як цуценята. Паніки ясна річ не було, бо ми все ж зламалися на Європейському курорті, а не в степах Монголії, але я вже починав думати про евакуацію, чесно.

Макс "колотить понти"

І от, з якоїсь спроби, ми таки поїхали! Так само несподівано як і зламалися)) Ланцюги тарабоніли, але ми їхали. Так і дотягнули останніх 2 км до квартири. А там вже все було готове: турботливі скаути навіть постелили всім спати!!! І ще казали, що вже приглянули з якого авто “позичили” б ланцюги, якби ми не впоралися. Хороша в нас розвідка)) Підйом від центу містечка до житла зайняв біля 2.5 годин!

Всі згодні, що успішному вирішенню епізоду ми завдячуємо перш за все оптимізму, без позитивного настрою дідька б щось вийшло! Згадали відео про оптимізм і одразу за столом його й переглянули!

Так, ви правильно зрозуміли - wi-fi в нас в номері був ))) Замахнули по лимончеллі та вирушили до країни снів, адже пригоди ще й не почалися ))

Коли ми збиралися на перше катання, то дивлячись у вікно було зрозуміло, що погода не зовсім така як хотілося б. І вийшовши, ми в цьому переконалися: було холодно похмуро та вітряно. Гугл в той день показав -15, і в комбінації з сильним вітром виходила зовсім не та погода по якій я звик кататися. Одягнув всі “шари одягу”, що мав і піймав себе на думці, що більше утеплятися немає чим, якщо буде потреба. Але потреби не виникло. Хіба що вгорі, де вітер був особливо лютим, мерзло обличчя та голова. Але це повністю вирішила балаклава. Це ледь не єдиний раз, де вона дійсно була потрібна(маю на увазі поїздку взагалі, а не про перший день). Але це ж як презерватив: можеш носити в кишені без потреби місяцями, але буде дуже прикро, якщо його в тебе не буде того єдиного “потрібного” разу. Через вітер працювала одна, подекуди дві черги підйомників. Що було робити… Терпляче розкатувалися, де була можливість. Але крім того всього вітер робив ще одну, значно більшу шкоду - здував сніг.

Висадка на Марс

І вже тут почалася гра “в пошуки свіжого снігу”. Як я тепер розумію - улюблена гра фрірайдерів)) І часто фрірайдери в неї “заграються” і, немов наркомани, перестають користуватися не тільки логікою, а й мозком в цілому. Але то не про нас.

Панорама

Кілька слів про курорт. Зона катання “Breuil-Cervinia Valtournenche Zermatt” складається з Італійської та Швейцарської сторін. Швейцарська сторона - Cermatt, там і відбувалися наші найцікавіші пригоди. Містечко Breuil-Cervinia знаходиться на висоті 2050 м. Верхня точка до якої привозять підйомники - 3899 м. Зона дуже велика та різноманітна, щоб розвідати якусь певну частину, скажімо Valtournenche, потрібен по-хорошому, цілий день. Багато де навантаження розподілене та розпаралелене, і в плані підйомів, і в плані спусків.

Червінья

Ski-Pass’и можна купити на різні комбінації областей для катання.

г. Маттерхорн фотографується на фоні Макса

Всюди висять карти з актуальною інформацією що до роботи підйомників та трас. Від нашого дому і до “хребта” підійматися годину(без стояння в чергах) - 3 кабінки. Спуск з хребта і до самого низу займає, напевно, хвилин 40 (з короткими паузами). Вищезгаданий “хребет” розділяє Італію та Швейцарію.

Breuil-Cervinia Valtournenche Zermatt

Мене дуже вразила ця особливість: підіймаєшся на перевал і вирішуєш “Кататися сьогодні в Італії чи в Швейцарії?”. З іншого боку, якщо захопишся і пропустиш останній підйом на перевал, то лишаєшся ночувати на “чужому” боці; а якщо наступного дня буде вітер, то може лишаєшся і не на одну ніч.
Як і багато іншого, таке для мене вперше.

Лижник, котрий не встиг на останній підйомник додому

Вітри дули перших три дні, поступово вщухаючи; разом з тим відкривали нові для нас підйомники. Радувало те, що не тільки ми зараз не катаємося вгорі, а й всі інші. Я до того, що сніг не розкатує ніхто )) І нарешті 31 грудня дали повне зелене світло і ми таки дісталися до Швейцарії! Ми отримали доступ до нового регіону, за розмірами навіть більшого за італійський. І почався новий етап гри у “у пошуки снігу”)) І в той день ми таки його знайшли! Подивилися карту, поспостерігали з підйомників, а потім поїхали подалі від трас та людей. І вуа-ля! Досить круті схили зі свіжим снігом і БЕЗ СЛІДІВ!

Master Chief

Для мене почався новий етап в катанні на лижах. Було складно та цікаво, так як до того я, можна сказати, не бачив пухкого снігу. Тут і коню зрозуміло, що спочатку виходило зовсім погано: як не крути, але це відрізняється від катання по трасах. В цей день було багато падінь)) А метою та досягненням того дня були спуски без падінь: без сорому зізнаюся, що таких було 1-2 )) Одного разу на маленькому стрибку спробував сильніше виштовхнутися, натомість вийшло дуже смішне падіння вперед через голову з перекатом, та нагрібанням маскою снігу ))

Саша обрав "tricky line"

Але ось що важливо: стикаєшся з чимось новим; не знаєш що тут і як; тобі страшно і ти поводишся обережно; але потім ти все одно падаєш, падаєш ще, і ще раз, і ще, і ще багато-багато разів. А потім розумієш, що ти зроблений не зі скла, і тіло твоє багато витримує, і від звичайних падінь нічого страшного не стається; і страх проходить. А тільки ти перестаєш безпідставно боятися, то одразу починаєш значно швидше вчитися. Суть в тому, що треба вміти не тільки бити, а ще й вміти тримати удари. Як кажуть в одному з моїх улюблених мотиваційних відео: “It ain’t about how hard you hit, it’s about how hard you can get hit and keep moving forward; how much can you take and keep moving forward”.
Тут я не тільки про лижі. Та і зрозуміло, що на цьому етапі падати в м”який сніг досить безпечно ))

Женя, ака Tony Mont Blanc

А ще “падіння” - хороший індикатор прогресу, це я давно помітив у каякінгу: якщо ти не убираєшся, то ти або нереальний робот, або просто катаєш нижче свого рівня (відповідно майже не розвиваєшся). Новачкам тут звичайно простіше: уборка новачка - далеко не те, що уборка робота: у роботів дорогі уборки)) Але ніхто й не казав, що бути роботом просто)) Було б просто, всі були б.

Позери

Коротше кажучи, для мене то був день відкриттів. Стало зрозумілим для чого ми сюди приїхали, і для чого розкатувалися на трасах. Стало зрозумілим для чого всі “протилавинні педалі” та знеболювальне в аптечці, і що рація не тільки для того щоб просити почекати поки хтось сходить “по маленькому” або нагадувати купити хліба в магазині. Ну і що в такому катанні “все по справжньому”: є небезпеки побільші, ніж бути збитим п’яним бордером; наприклад, тут всюди каміння, з котрим великий шанс зустрітися тілом, якщо “продовбаєшся”; і ми мали кілька стрьомних епізодів, що це продемонстрували. Іноді десь під снігом лижа знаходить камінь і тоді взагалі виходить “епік шіт”!

Стрімкий!

Те, що тут все “по-справжньому”, мені особливо сподобалося!
Почали відстібатися лижі, і довелося додати “жорсткості”.


Freeride

Взагалі, то був дуже крутий передноворічний день!

Лижі та Маттерхорн

Останні роки традиційного “дитячого” новорічного настрою я не маю. Новий Рік тепер більше асоціюється з підбиванням підсумків, аналізом та плануванням приуроченим до закінчення одного та початком чергового періоду життя.

Женя валить Ski-Cross

Цього ж передноворічного вечору емоцій було ще менше, через те, що відбулася перевитрата емоцій вдень на катанні. Схоже, що не тільки я був “вареним”. Саша вже майже традиційно одразу після душу приліг поспати)) Вирішили перепочити, і згодом вирушити на святкування до центру міста. Не спалося, і ми подивилися записи могулу та каякерських слаломних змагань.

Налаштування на Новорічний настрій

Центр святкування знаходився прямо під схилом: сцена, денс флор, п”яна молодь, бар - все, як у людей. Зустрілися з Сергієм, Оленкою та їх подругами. Італійські діджеї це звичайно щось: візьміть емоційність та енергійність італійців взагалі, помножте на діджейські замашки та на мороз з алкоголем, і тоді приблизно уявите, що я маю на увазі. Було досить холодно і можливо тому люди трималися досить тісно, що і забезпечило дуже високу концентрацію радості та емоцій на танц. майданчику.
Натанцювавшись та навеселившись, вирушили в далекий шлях додому.

Там мене вистачило хвилин на 20 і я згас ))

Наступного дня встали біля обіду, більшою мірою через втому від катання попереднього дня, ніж від вечірки. І щоб не робити не потрібних зусиль над собою влаштували relax day. Хтось повністю відпочивав від катання, а ми поїхали кататися по трасах в новому для нас частину зони Cervinia.

Пафос

Погода була шикарною, хороший настрій, все робили на розслабоні, ніяких гонок та амбіцій, тільки фан! Це був дуже класний день. Тепер я чітко розумію, що такі дні часто приносять задоволення ще більше, ніж супернасичені успішні та прогресивні дні, вони дарують зовсім інші думки та емоції. В такі дні простіше відчувати та переживати кожен момент, кожну деталь чи кожне відчуття, принаймні мені. Було так добре, що ми ледь не пропустили останній підйомник додому )) Останнього разу підіймалися зовсім самі, і це теж було чарівно.

Relax Day

Марина поїхала навідати старих знайомих - італійську сім”ю, в якої гостювала коли брала участь у дитячих програмах “обміну дітьми” )) Виявилося, що Макса та Олену теж в дитинстві “міняли” до Італії ))

Про Буковель

А через кілька днів після настання нового року, ввечері почався новий снігопад, і, на жаль, знову з вітром. Вранці за вікном лежав нормальний шар свіжого снігу. До того дня ми вже відійшли від новорічної втоми і були, так би мовити, “на взводі”.

Швейцарія

Шансів переїхати до Швейцарії не було - верхня черга підйомників не працювала, і перспектив не було. Проте працювали всі решта. А це означало, що в цей день ми точно знайдемо сніг! А сніг йшов, було дуже похмуро та погано видно.

Ууууууу


На рубежі!


FreeRide


FreeRide


Обід

Одразу вирішити валити подалі від людей: в зону релакс катання, розвідану в післяноворічний день. Піднялися, спустилися по трасі для розкатки. На наступному підйомі націлилися на катання прямо під підйомниками поряд з протилавинними сітками та газексами. Але на карті побачили чорну трасу на краю долини (до цього там не каталися), вирішили розвідати. Нас зустріло попередження про не ратрачену трасу для едвансд лижників. І там нас чекала справжня перлина: траса знаходилася в стороні, куди здувало сніг і місцями його було по пояс! Сніг досить пухкий - якраз місце для full-rocker’ів! І це все на крутяку європейської чорної траси! Мені було тяжко, сніг дуже глибокий та пухкий. Але коли виходило, то було просто неймовірно. Закінчувалося все якісним “розковбасом” що добивав стомлені ноги. Швидка втома - вірна ознака того, що ті робиш щось не так. Через погану видимість навіть на відкритих ділянках доводилося користуватися раціями щоб зібратися до купи.

Бєшшанний!


Start


Викат


FreeRide

Встигли комфортно спуститися кілька разів, бо досить швидко трасу-казку розкатали. Старші ганяли вздовж сіток-огорож - там була ще цілина. Для мене ж ті лінії були завузькими, тому я “качав ноги” на розковбасі.

В "яйці"


Так-так-так

Далі перебралися на широкий схил прямо під підйомник. Схил на стільки широкий, що вистачило на цілий день. З часом запам”ятали дропчики на викаті і стрибали з перемінним успіхом. Під кінець всі помітно стомилися і почали лажати один за одним. Адже катання було досить інтенсивним: лінія вздовж підйомника, черг немає - тому катаєшся вверх-вниз, вверх-вниз. Потім на втому наклалися ще і погіршення видимості(час підходив до четверої пообіді). Стало зовсім погано видно рельєф. Напевно, на останньому спуску, вже на викаті намітив собі дропчик, але недооцінив масштаби - дроп виявився вищим ніж я думав. Ще і зі швидкістю перебрав… Короче коли вилетів, то нормально так перелякався. Навіть точку приземлення чітко не бачив. І в салат! Впав на плече… Закопався пикою в сніг… Нагріб повну маску…
Встав, відкопав барахло, повитрушував сніг, віддихався, подивився скільки пролетів: всього кілка метрів, нічого особливого, просто через те, що не чекав і не бачив, то перелякався. Звичайно я ще не вмію стрибати. Але то нормально. Засмутило інше: що я не зупинив катання коли було пора… А це могло б і дорожче коштувати. Черговий халявний урок)

Роздача ))

Поїхали додому. То був ще один дуже крутий день повний пригод та розвитку.
Напевно в той день я перестав падати без причин та в простих місцях. І тепер з’явилася змога уважніше слідкувати саме за “виконанням”.

Dirty Line


Ісус

Ввечері звична програма: прошутто, вина та сири. А ще черговий тур змагань з лайків на фейсбуку)) Так, це була популярна вечірня гра. Сашкові тут не було рівних і він ділився з нами знаннями та досвідом в цій справі. Ми були залежні від інтернету ))

Поле


Дєвочка псує цілину

А ще вечорами ми майже кожного дня дивилися змагання! Я навантажив напередодні поїздки змагань з могулу, slopestyle, big air, freeride. Навіть бордерського відео випадково накачав )) А ще змагань з каякерського слалому та фрірайду! На мою думку це краще за звичайне кіно, так само як і за лижне чи каякерське порно.

Max is dropping in!

Під час катання пили замало рідини і по трохи почали “відчуватися” коліна. По-трохи, пив регідрон, до того ж йому вже підходив термін придатності.

Рука псує всу фото (((


Вогонь!

Кілька слів про початок та закінчення катального дня. Те, що ми жили м’яко кажучи не в центі містечка і не біля підйомників спочатку нас трішки “напрягло”, бо ж фіг знає як ввечері добиратися до готелю. Але потім розібралися що до чого! Починався день зі спуску по підліску з роздовбаними вузенькими крижаними доріжками, по яких можна було або зішкрібатися, як бордер-початківець по крутяку, або валити частинами “на ходах”, що загрожувало травмами ))) Дуже хороша розминка, одразу приводить в тонус )) Але вечір компенсовував ці моральні збитки: потрібно було в правильний момент звалити з траси в лісок і ти опиняєшся на пологих мальовничиї доріжках, котрими потрібно їхати кількасот метрів до готелю. Релаксаційно-прогулянковий спуск прямо під самісінькі двері.

Обов"язково для всіх!

Пригоди продовжувалися.
Одного дня розвідували далекі фрірайд зони на швейцарському боці. В результаті зі старту отримали незабутній треш спуск по якійсь ущелині зі струмком з кригою та камінням, де багато хто подер лижі)) І я в тому числі )) Але то я вважаю корисним. Такі ситуації дуже розвивають, особливо початківців, у всіх видах активностей, приносять корисний досвід. Трохи снігу в той день знайшли, а головне потрапили на шикарний оглядовий майданчик. Я в черговий раз виконав коронний трюк зі стрибком і приземленням через голову ))

Швейцарія

А ще спостерігав цікаву картину: на підйомнику їхало двоє дівчат-інструкторів та двоє учениць, дівчаток років 6-7. Дівчатка спати на кріслах. Один з інструкторів каже “Потерпи, ще 2 спуски і будемо обідати...”. Я запитав, що трапилося з дітьми, адже якщо дитинка не веселиться, то вона напевно хвора. А вони відповіли, що для них це вже 9 день тренувань без відпочинку, і катають вони кожного дня з 8-30! Отак я став свідком того, як роблять роботів ))

Маттерхорн зі швейцарського боку


Новорічні привітання

Під кінець подорожі трохи притомилися та збили охоту на катання. До того моменту апетити та амбіції не давали можливості дістати камеру: просто не було коли знімати)) А тепер час знайшовся і ми вирішили запаритися зйомкою))

Близький сніг вже розкатали, тому довелося просунутися далі. І це ще одна нова пікантна деталь в катанні на лижах: іноді потрібно знімати лижі, переходити по камінню, траверсити. Лижі то таки не тільки спуски ))

Тре подумати....

Розстановка операторів, чекання своєї черги, довгі паузи вже не напрягали. Адже в цей момент ти перебуваєш серед величі та краси, в горах, в компанії друзів, та ще й взутий в лижі! Є час все роздивитися. Там де вчора все ще було “чисто”, сьогодні були спущені лавини; не великі звичайно, але то дає зрозуміти, що лавини то зовсім не міфи і вони завжди поруч ))
Того дня зробили таки кілька авочок. Дякую Максу, Оленці за фото, та Саші за відео.

Тяжкі переходи

Наступних днів звичну програму розбавили катанням в парку. Подушки в парку не було, але всіх решти приблуд, на мою думку, було достатньо. Правда спроби заїзду на не найпростіші закінчувалися болючими падіннями. Ясна річ, то все винне спорядження не призначене для парку ))


На мою думку - найкраща фотка!

А ще ми люто повеселилися на трасі для скі-кросу! Ганятися разом з пацанами я не хотів, а от просто сам катнув з великим задоволенням. Влаштували фотосесію стрибків. Більшість фоток можна було в використати в інтернет-мемах “очікування-реальність”))



Кілька разів відстібнулися лижі, можна сказати, що без потреба. Ще накинув жорсткості, так що тепер майже, як в старших))

Ще забув сказати, що кілька днів до того знайшли відкриту слаломну трасу. Спустився кілька разів, поки не накричали слаломісти ))


Останнього дня погода зовсім зіпсувалася (так що був відкритий лише один бугель та одне коротке крісло). На додачу ще й вайфайчик в готелі скінчився ) Тому вирішили поїхати на півдня раніше щоб з одного боку проїхати серпантини по світлому (епізод з ланцюгами сподіваюся не забули), а з іншого – відвідати та переночувати в Мілані.

Факін шшіт

По дорозі завітали до магазу і знову купили там половину товару, а прошутто, то взагалі все ))

В Італії правильні магази, якщо ви розумієте про що я

До Мілану дісталися вже затемна. Вирішити не хамити в чужій країні і поставили авто на платну парковку за цілий мільйон грошей. Зняли дуже прикольні апартаменти в центі на мансардному поверсі. Ціллю прогулянки друзі призначили якийсь собор, котрий мав бути неймовірно гарним. З годину йшли безлюдними вуличками та парками. Мілан – дуже красиве місто, принаймні те, що ми встигли побачити. Забрели до кварталу бутіків брендів світової моди: Armani, Versace, D&G і всіх інших, мені здалося, що там були дійсно всі бренди )) Повитріщалися на сумочки та сукні за тисячі євро. А потім вийшли на площу з собором. І собор був дійсно таки неймовірним. Порозглядали з різних боків, і, поки сили не скінчилися остаточно, вирушили додому. Того дня в Оленки був день народження.

Собор

Вранці підібрали Марину в Міланському аеропорту та попрямували до Тревізо.
В Тревізо було тепло та сонячно. Припаркувавши машину одразу трішки відсвяткували “закінчення походу без жодного трупу”. Повернули авто до прокату та перепакували речі.

Макс побив всі рекорди і перебрав дозволених 32 кг! Це крім лижного чохла та ручної поклажі! Фантастика! Про магаз я не жартував ))

Бабіна в дютіку клеїть Макса

Я всю поїздку возив з собою червону банку редбулу “Italian Edition”, про всяк випадок. Її знайшли в ручній поклажі і відібрали((

Все було добре. Псувало картину тільки те, що за всю поїздку ми так і не покуштували К’янті! Але дякувати богам це вийшло виправити в дютіфрі, и ми з Максом трохи ввімкнули вікінгів ))



Святкуємо завантаження лиж до літака ))

Випадок з ремонтом ланцюгів нічому не навчив, і я знову одягнув тоненькі штанці в дорогу ))


Що ж, так скінчилася чергова поїздка-трансформація.

Це було супер! Різні види катання: фрірайд, парк, скі кросс, хороші траси, горби, крига! Різні умови: і сніг, і холод, і тепло і вітер!

В цій поїздці стала також зрозуміла потреба та доцільність хорошого спорядження. Як от наприклад, я ледь не кожного дня радувався, та дякував собі за покупку запасної світлої маски для поганої погоди)) Одягав її ледь не кожного дня!

А головне це була поїздка-мрія з точки зору навчання: це круто бути найслабшим в групі, але достатнього рівня щоб кататися разом! Дякую, Друзі, за навчання, поради та терпіння. А ще за розмови, гумор, інформацію, знання та емоції! Для мене все було так класно завдяки Вам!

Окремо дякую тобі, Оленко, за те, що взяла не себе увесь тягар організації подорожі!

В мене зараз якраз дуже хороший етап розвитку: коли навіть самому зрозуміло, що саме робиш не так, і потрібно просто багато кататися. Кататися та час від часу показуватися “старшим”.

Я повернувся не тільки повний вражень та емоцій, а ще і з чітким розумінням того, над чим потрібно працювати!!

Але головне інше: я задоволений собою, а отже я на шляху досягнення компромісу між щастям та розвитком!

Подарунок під ялинку))

Мало в звіті думок. Згоден.
Але і Ви погодьтеся: чайникам не треба думати, їм це заважає. Чайникам треба ТРЕ-НУ-ВА-ТИ-СЯ!

Як кажуть тампони - “До наступного періоду!”