Лєна сказала, що вже не раз каталася на бігових лижах, а цілих 2! Але по факту виявилося, що каталася не на таких лижах, не так, та і взагалі не вона. Ви ж знаєте Лєну, казати прямо правду - це не для неї.
Нам дали лижі для чайників.
І почалося приниження. Повне, тотальне та безкомпромісне. Здається, такого не було ні в ковзанах, ні в гірських лижах, ні в чому. Принаймні не пам’ятаю такого.
Приниження та падіння самооцінки відбувалося по всіх фронтах та на всіх етапах: і на підйомах і на спусках. Особливо на спусках: взуття м’яке, п’ятка вільна, канти не тримають (точніше їх немає зовсім) і дугу не виріжеш, не ясно як гальмувати та повертати – а там дерева між іншим!!!
Коротше, думаю, що там навіть самі Какс Мазій та Лєна М спочатку відчують себе овочами (бєз абід).
Дуже погано, що не було нікого, хто б розповів та показав основи. Практика без теорії сліпа (і принизлива )) )
Лєна, як завжди – гіпервитривалий робот. Але навіть її фізуха без елементарної техніки не могла вивезти.
Після першого кола я був ледь не в розпачі ))) Люблю пробувати щось нове, що спочатку не виходить. Але тут я відчув себе повним нездарою.
Але, на щастя, якось воно з часом почало виходити краще, навряд особливо правильно. Але принаймні, швидше, менше падінь та трешу. А ближче до кінця, так взагалі стало легко та весело.
Для наочності, перше коло в нас було біля 23 хвилин, а останнє ми вибігли з 12. Це не могло не поправити нАстою та настрОю.
Дуже мудро взяв з собою термос з чаєм, але зовсім не мудро взяв його без кришки з якої п’ють.
Для прагматиків так взагалі, це те що треба: бігові лижі - крутий інструмент тренування витривалості робота.
Як підсумок скажу, що ми дуже круто покаталися. Хочу і буду ще!
А як виросту, то куплю і собі пару «вузеньких пацанчиків» щоб розсікати лісами в червоних лосінах та полоскою на голові.
Keep it real!
