(Так, я нічого не переплутав, саме в такій послідовності )
Довгі збори на автовокзалі Видубичі, з не менш довгою чергою пасажирів на родеоАнтобус *Кома, сюди вставиш те фото*, не така вже й тривала, дорога привели нас у славетне тисячолітнє місто Богуслав. Побачивши пороги та рівень води в р. Рось, ми трішки офігіли дуже зраділи. *Карачай ФОТО*
Подрочили, як завжди, перекусили, завдяки старанням Коми, смачненькою картопелькою «в мундирах» з сальцем і почали перевдягатись. Поки Антон переганяв Антобус в Хохітву (фініш родео сплаву) ми тренували буф.

Вова «Бегінер», від тепер «Баггєма», притарабанив пляшку Текіли і лимончики, що успішно було запаковано разом з сіллю в герму і каяк. Десь по середині сплаву ми вирішили підкріпити наші спраглі тіла. Але не тут то було – пакуночок було запаковано в корму мого «проджекта», вилазити на берег впадло, травмована нога не дозволяє достатньо підсунутись вперед – дивіться незабаром в кінотеатрах вашого міста мега тріллер «Текіла в трюмі» . Перл від Коми: «Назвався богемою – пи:Dдуй по текілу!» Далі злий рибак, якого Кома дуже люб’язно запрошував поближче до нас пояснити свою позицію щодо каякерів. Хлопчик Ілля, «жовтий сюди», прагнучий спілкування майбутній слаломіст-чемпіон. Кілька кілометрів плеса і ось вона, довгоочікувана Хохітва і бочечка – УРА! – бочка працює! А фото, :(ять нема
Катання в бочці, обід, пиво, сокс, ейркаріматинг (запуск карімата зі скелі на висхідні потоки повітря – в майбутньому, на думку Коми, найпопулярніший екстремальний вид спорту), паління трави, звичайної трави, а не тієї, що ви подумали і звичайне паління, а не те, що ви подумали , сокс...
Село Лука, гостини у родини Сіала. Дуже гарно і душевно нас прийняли, знарядили смачненькою їжею, не менш смачненьким домашнім винцем і спровадили на всі 4 сторони до гарненької місцини на краю місцевого лісу. Вино, картопелька, оселедчик, шашличок – ех, чого ще потрібно для повного щастя? Заночували в тому ж селі на квартирі Андрюхиних родичів.
Наступний день почався з кави-чаю, смачнючих налисників з сиром та родзинками (теж пригощання родичів), халви та пакування речей . Далі знову Богуслав і «з офіцерів», як виявилось, залишилось всього троє. Вова «Баггєма», Андрюха «жовтий» і я вирішили повторити вчорашній подвиг. Решта поїхали в Хохітву бухати і бавитись в сокс - вони, наївні, думали влаштувати собі родео-семінар на «хохітвянській» бочці.
Рівень води суттєво впав – з’явилось багато каменюк, зникли катальні валики – бочечки, але це «все одно краще ніж працювати» . В Хохітві на містку над вчорашньою (бо тепер її уже не було) бочкою нас зустріли наші друзі вигуками «Астарожно! Там апасна! Там пОрОги!» і камінцями, як останні «сільські бики» . Але ми на них не образились – ми ж їх любимо;).

Трішки перепочивши, пішли з Вовою катати лівий рукав. Знайшли там кілька міні валиків, трішки посерфили, якщо це так можна назвати і приєднались до решти обідати. Обід, пиво, в’язання човнів, вино, Нагано, печиво зі згущиком, Нагано, вино, пакування шмоток в бус, вино, Нагано, пиво, сокс… сокс… сокс… дорога домів. Кінозал, затор перед Обуховом, об’їзд чагарями, ВАУ – величезне сміттєзвалище – якесь двояке відчуття: з одного боку відраза і «от мудаки!», з іншого, хрін знає що… Київ, рідна база… Як сказав Антон: «враження, що ми тиждень десь відпочивали», а минуло всього два дні…
Всім величезне дякую!