• Архив

    «   Октябрь 2019   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
      1 2 3 4 5 6
    7 8 9 10 11 12 13
    14 15 16 17 18 19 20
    21 22 23 24 25 26 27
    28 29 30 31      

Моя перша євро мандрівка, моя перша Норвегія...


Ось уже другу ніч, майже другу, бо попередньої було години дві – три, як вдома... Не спиться знову...
Мабуть, все таки, мій дім – це розкинутий в наметі, або просто на траві чи асфальті, килимок зі спальником десь на узбіччі дороги чи березі річки. Бо там я засинаю дуже швидко, інколи бачу чудові кольорові сни і з величезним задоволенням прокидаюсь в очікуванні нових пригод :).
Чотири дні тому я ще катався річкою Шоа в Норвегії, секція Амот, така бажана після першого побачення в перші дні мандрівки Норвегією, в яку любязно мене запросив Антон. Лєна: « Альона казала, що вони мочканули цю секцію за десять хвилин – дуже цікава і вам варто її пройти...». Дуже... дуже хотілося там поплавати...
Польща... відносно дешеві і досить якісні продукти... Ночівля на березі Вісли... Сотні кілометрів платних автомагістралей... іноді платні туалети... Декатлон і IKEA(ледь не втратили Лєну... :)) на зворотньому шляху... Німеччина... чотири годни автостради і ми на паромі (дешеве пиво ;) ) Засніц – Треллеборг через протоку Хамрарне в Балтійському морі в Швецію після ретельної перевірки з собакою... Швеція... Ночівля на паркінгу в Мальме... купання в тій же протоці поруч з мостом, що з’єднує Швецію (Мальме) і Данію (Копенгаген)...
Норвегія...

[IMG]http://www.kievkayaks.com/upload/iblock/018/IMG_1125.JPG_Thumbnail0.jpg[/IMG]

Аста, колір води, як в карельських річках, розкатка... весело, не складно, цікаво... Періодично зрізи, за якими не видно, що далі... добре, що Антон перший – повністю йому довіряю і не люблю ходити на огляди перешкод ;). Віталік молодець!
Сетнінга – приємний «медіум крікінг» і кілометри мілководного каменепопінгу. Віталік – молодець!
Викат Хіри – Віталік – МОЛОДЕЦЬ!!! :)
ШОА!!! Річка, яка справді заслуговує почесного місця серед норвезьких річок... Каньйонна частина дуже сподобалась... Віталік знову молодець. “Play Run” теж приніс багато задоволення але й достатньо негативу і тренування терпіння через одного одноразового учасника сплаву... Фінальний поріг з величезним котлом – це щось! – Лєна з мосту жестами: «фігачте далі!», пропливаю метрів 30 і... о, жах!!! Твою ...!!! Проїжджаю праворуч язиком, який ледь-ледь оминає котел, трішки його, котел, чіпаю і виходжу на кормовій свічці. Показую Віталіку і Антону куди гребти. Віталік слухається, недогрібає до язика і валиться в саму пащу котла... Антон, вчасно все розгледівши, безпечно обїжджає котел ліворуч (о-о :) ). В цей час Віталік виконує обовязкову програму змагань з фристайлу на сплавному каяку і гордо його покидає... З далеку доносяться слова Антона: «Арій, ти чмирдяй! Який напрямок руху ти вказав?!?!» (в кінці звучав колоритний кацапський мат ;) ). Рятувальні роботи... Віталік (знову молодець) і спорядження цілі і неушкоджені!!!
Я дуже полюбив цю річку. Наступного разу знову дуже хочу її покатати. Всі секції!
Перлина мандрівки – Ула!!!
«Тріпл дроп» - потрійний водоспад – 7, 4 і 8 метрів, здається... а далі... не дай боже :)... Починали дивитися з низу... ледь не вкакався через те, що подумав, що те, що побачив треба буде стрибати :o. Виявилось, що не треба :). Три вдоспади, вважаються навчальними, виявились не такими уже й страшними... Слайд...




Ось тут було справді страшнувато, але уважно все проглянувши, впевнився, що зможу... і зміг :). Антон теж. А от Лєна не захотіла. Проїхали вдвох слайд, далі приєдналась Лєна, трішки маловодного крикінгу, кілька не високих водоспадів і, нарешті, довгоочікуваний потрійний водоспад. Всі проїхали успішно! Це був день подвигів і героїв :)!!!
Острі!!! Дівоча секція! :D:D:D Багато води, високі вали, великі і пухнасті бочки – 2 км нон стоп! :) Перший заплив Віталіка (все одно молодець!). Тривалі рятувальні роботи... Водоспад Данфос (є така фірма – чим вона займається?). Їздили тричі практично всіма можливими траєкторіями, варились в котлі під ним, пронирювали один під одним, другий заплив Віталіка... коротше, розважались як тільки могли... Катання на «Євровейві» - рівень води сильно виріс і захід на хвилю став дуже не тривіальним, та й сама хвиля мотлошила і жбурляла як і куди хотіла, що найменше, мене :)...
Наступний день був відпочинковим: огляд неймовірно гарних пейзажів, височенних непрохідних (мабуть ;) ) водоспадів, купання в високогірному озері, фьорд!!! – паром через фьорд – фьорд!!!... неймовірно довгий (200 км!!!) пошук місця для ночівлі і, на жаль, не купання в фьорді :). На мене фьорди справили величезне враження!!!
(... а за вікном, курррва...., дощщщщ... і не спится...)
Валдола... знайомство з негром-каякером, чавкаючим і сьорбаючим кавун в автобусі... чудові пейзажі... цікавий крикінг, заплив Віталіка... власник кемпінгу, сука, фашист ;)...
Олесунн, екскурсія містом, ночівля на стоянці на березі Норвезького моря, рибалка, купання, акваріум...
Верхня Раума... одна з річок, що найбільше сподобалась, і не тільки мені, з гарними і не простими порогами, що найменше, для мене. Тут я виліз... :). Після зливу в другому порозі заїхав в суводь, яка нижче струї і ззаду підперта бочкою – «...ну нє шмогла, нє шмогла...» :). Дуже гарний і стрьомний, в своїй заключній частині, повністю обнесений нами водоспадний поріг «міні хука фолс» - ми ще до нього обовязково повернемось :)...
Йорі чи Жорі (Jori), ми її називали Жора ;)... 11 кілометрів нон стоп досить круто падаючої слаломної повноводної «порого-шивери» з крутими поворотами – дуже-дуже сподобалась :)... фінішний слайд з родео бочками, викат Віталіка, його заключний заплив, феєричні рятувальні роботи... вдруге дивом врятоване весло і розкрита на носі Піранья Бьорн...
«Повернення додому» - Шоа!!! Лєна, посилаючись на покалічний пальчик і ще на щось, відмовляється від завершального подвигу – проходження секції Амот і, навіть катання «плей рану». Стартуємо з Антоном в кількох кілометрах вище «play run», просто з табору, не зупиняючись, іноді серфлячи на валах, швиденько проходимо «плей ран», об’їжджаємо ліворуч фінальний котел... фітнес на прогоні до Амоту і... майже несподівано мочимо західний його поріг, що трішки вище каяк кемпінгу і слаломної траси, проїжджаємо пороги траси, не звертаючи уваги на ворота і... ось вони, ключові пороги Амоту – величезна бочара під автомобільним мостом – проїжджаємо праворуч язиком – Антон чудово, а я не дуже :) – лягаю через корму в кінці бочки, промиваюсь, встаю... далі шаленна кипляча струя затиснена між стінками каньойну – проїжджаємо добре і... фінальний величезний котел з язиком по треку праворуч – Антон мочить носові піруети, а я банально і не цікаво :D просто проїжджаю – «хоп – хоп, порог пройдєн!». Ще один подвиг. Радісні і щасливі завершаємо сплавну частину мандрівки...
Далі три дні автотуризму знову через три країни до Батьківщини..., і звичайно ж, не без пригод ;)...
Підсумовуючи, хочу сказати, Вам, мої любі..., і не дуже... ;), друзі – в Норвегію обов’язково треба їхати всім!!! Ви там, однозначно, знайдете щось для себе! І це набагато простіше, ніж Ви собі думаєте!!!
Величезне дякую організатору мандрівки, Федоренку Антону і її учасникам, зокрема Танюші за постійну транспортну, посмішкову, енергійну, харчову та інші підтримки, Оленці за чудово продуману логістику, катання непростих секцій, вчасний, іноді ;), під’йом і Віталіку за особисті подвиги, вечірні бесіди, катання і всім разом за те, що були і взяли!ФОТО

Liquidlogic Freeride 57

Нещодавно в нашому клубі з'явився новий човен для ігрового сплаву Liquidlogic Freeride 57.

Під час роботи школи каякінгу на порогах Південного Бугу в селі Мигія мені випала нагода покататись на цьому ігровику, у зв'язку з чим хочу поділитись своїми враженнями.
Перше, що хочеться зауважити - це незмінний Bad-Ass аутфітинг компанії Liquidlogic, який виправдано отримав народну назву “диван” ;). Не зважаючи на більші розміри ніж у сучасних “родейників” його маса практично така ж - 14 кг, що дозволяє, не особливо напружуючись, носити човен до “плей-споту” і назад.
Довжина “фрі райда” в комплектації “57” - 198 см, ширина - 65 см, об’єм - 216 л. Призначений для райдера масою від 63,5 до 99,8 кг.
Тепер про враження і відчуття. Сидіти дуже зручно за рахунок уже згаданого аутфітингу, а також достатнього об'єму в носі (зручний упор) та в районі колін. У мене в малих або незручних човнах досить швидко затікають ноги, в цьому ж випадку дискомфорт від затікання почався через хвилин 40-50 катання, а це показник! :).
За рахунок загостреної та сильно закаяченої форми носа легко стає на носову свічку, що значно спрощує виконання ігрових та фрістайлових елементів. Носова свічка у мене не дуже виходила, але це, мабуть проблема “прокладки”, а не форми човна :). Завдяки наявності ребер на дні та, майже, двометровій довжині легко розвиває, необхідну для ігрового сплаву, швидкість. Досить стабільний на кренах та легко повертається у вихідне положення після оверкілю, що дасть змогу початківцям швидко відчути максимум задоволення від гри з білою водою.
Тест-драйв:
Загрузка плеера

Отож, підсумовуючи, скажу, що отримав масу задоволення від сплаву на Liquidlogic Freeride, чого і Вам бажаю! ;). Катайтесь на кольорових човниках та отримуйте задоволення!