У кожного в житті бувають моменти, коли щось дуже сильно хочеш або плануєш, але не можеш реалізувати через ніби то обставини або залежність від інших. Як от, наприклад, поїздка на канали, коли не має бажаючих. Бус не їде, а отже не їдеш і ти.
В таких ситуаціях завжди постає вибір – робити все можливе аж до останнього моменту і вірити, що все вийде або відпустити ситуацію.
Цього разу був скоріше другий варіант. Бажаючих на євро тур і на Cіклайн не було зовсім. Зробити в цій конкретній ситуації мало що можливо. Хіба що знайти компанію однодумців, які завжди будуть їздити. Віза у мене була. Тому я просто чекала, а раптом хтось поїде.
Як сказав тренер, спонтанні рішення – найправильніші і найщиріші. Завдяки Антону і виставці, на яку він їхав, відбулась чудова міні-подорож до Праги.
Довга дорога і відсутність фільмів – чудова можливість багато спілкуватись і думати. На одній із заправок ще в Україні нас чекала несподіванка – зустріли моїх колишніх колег і друзів, які прямували до Львова. Несподіванки, такі як випадкові приємні зустрічі настільки ж круто як і спонтанні рішення. Кордон пройшли швидко, бо ми вже знали, що нам треба у ворота для вантажо-пасажирського транспорту, а там ми були ледь не єдині.
Вже вночі втомлені, але щасливі, що знову в Празі були в кемпінгу. А там нас випадково помітив Іван Козлачков і залишився ні нічний чай, розповів свіжі історії із каякерського неопублікованого.
Вранці Антон і Андрій поїхали на виставку, а ми з тренером лишились тренуватись. Погода була шикарна – тепле сонце, зелена трава, а на неї вже почало опадати жовте листя. Люди, яких ще вранці було досить багато в кемпінгу, ближче до обіду роз"їхались і ми лишились самі. Весь кемпінг у нашому розпорядженні – хочеш засмагай посеред газону, хочеш грай у футбол або розкидуй речі по всіх будиночках.

Осінь в кемпінгу


Газон для відпочинку

Канал, як відомо слаломний і на ньому треба кататись на справжніх карбонових човнах, а не на поліетилені. Перед виїздом я сумнівалась, чи варто мені брати слаломник і згадуючи, як я таранила стінки на Магу, боялась, що це може бути останній бій нашого клубного карбонового ветерана. Все ж таки, я послухала тренера і наш бус їхав з двома карбоновими дєтками на даху.

Дорогою до Праги

Людей на каналі було зовсім мало. Ніхто нікому не заважає і місця вистачає всім. Якщо восени завжди так, то варто їздити саме в цей час.
Тренер давав мені завдання і контролював як я їх виконую. Спочатку зв"язки зверху каналу. Потім поступово переходили до нижчих секцій і більш складних вже навіть не воріт, а суводей. Звіт не просто так називається. З верхніх найпростіших воріт стало одразу зрозуміло, що все не так просто. Ворота я брала криво, в той час як тренер і інші спортсмени відпрацьовували зв"яки ніби пташки, що стрибають з гілки на гілку. Човен довгий, виходиш з суводі під більшим кутом ніж треба, і тебе зносить. Пізно встромляєш ніс в суводь і ти вже не взяв ворота. А як боляче, коли помилка призводить до того, що ти влітаєш носом в бетонну стінку. Зате, коли починаєш робити правильно, одразу відчуваєш, рухи чіткі і стрімкі, вилітаєш з суводі ніби на лижах з трампліна. Багато хто з каякерів недооцінює слалом і навіть не пробує сідати в човен. Слалом дозволяє покращити техніку і відточити рухи. А ще, незважаючи на свою криву техніку, зовсім по іншому починаєш дивитись на тих, хто катається на каналі на поліетиленових човнах. Ти то зв"язки відпрацьовуєш, а вони всі що тут роблять?! Зате, коли їдеш нижче до більш складниї секцій постає подвійне завдання - взяти ворота і не вбити тих, хто там тренується.


Ми з моїм новим другом


Тренер


Канал і глядачі, які є завжди


Тренер стрімкий


Фото - мій фаворит


Всі б так тренувались

Після тренувань можна перепочити полежавши на травичці. Ми зовсім не витрачали час на кухню, тому що вибрали зручний формат їжі – вранці кашки, на обід консерва з овочами і сирочком, а на вечерю – прогулянки і барчики. Два вечори поспіль ходили в заклад u fleku, в який минулого разу ми не потрапили. Дуже рекомендую.
Це був мій шостий раз перебування у Празі. Вона ще досі мені не набридла. Вона приємна для прогулянок і паб краулінгу.

Обідній даосізм


Тренери не залізні, їм теж потрібен відпочинок


Звичайно ж замовили коліно


Шумна вечірня Влтава по дорозі в кемпін

У мене з"явився новий досвід – тренування після суворого паб краулінгу. Цікаві відчуття і корисно побачити як воно буває, головне, щоб не часто.
Хочеться сказати про формат подорожі маленькою компанією. Це дуже круто, особливо коли всі мають схожі погляди і бажання. Ви просто робите як вам подобається, все без зайвих зусиль, переговорів і дрочки.
Але якщо так всі перестануть їздити кататись, то гайки нашому каякінгу.
Велика подяка тренеру за навчання, компанію і спілкування і Антону за його енергійність і те, що подорож відбулась. Подорож була коротка, але дуже насичена. Багато нового досвіду і вражень. Не завжди довга поїздка може дати стільки всього. Як завжди - головне не кількість, а якість.