"Це твоя мандрівка. Це твоє місто!"
(Андрій Лисенко «Seal»)

Коли наближається зимовий період каякерського сезону, ось уже 4 роки поспіль, починаю думати і спілкуватись з друзями про чергову мандрівку в Млинки.
Цього разу було так само. І 4.01.2013, через півтори доби після повернення зі святкування Нового Року в Чернівцях, ми, Юра Чамата (Чапа), Оленка Циганок (Elen), Рома Яворський (69), Оленка Клопенко, Олексій (Чемпіон) і Наталка Химочки, Андрій Лисенко (Seal), Сергій Тарасюк, Тоня Проскуріна, Сашко Мітюк (Renesko) і я, після закупівлі продуктів, завантажились у вагон потяга, який відтранспортував нас до файного і рідного міста Тернопіль. Не буду вдаватись в дорожні подробиці – було, як завжди, дуже весело (операція «Буря в стакані»), хто з нами їздив, той знає .




5.01 з 6:40 до 9:10 чудово провели час в товаристві Тараса Королюка, який люб’язно надав нам притулок в офісі дружньої туристичної фірми «Оксамит-КЛ».

О 9:10 розмістились в теплому вагоні дизель потяга Тернопіль – Іване-Пусте


і, близько 12, наш десант висадився на станції Залісся. Хвилин за 40 дочалапали до фортеці Бориса Гори, який, уже вчетверте приймає нас у своїх володіннях і, разом із сином, Любомиром, влаштовує незабутні екскурсії печерою. Вирішили організаційні питання і попрямували до нашої улюбленої «старої» хати з Любком на чолі.

Пообідавши каякерським «риглом» (макарони з тушняком), вирушили на першу екскурсію. Цього року виходи вирішили робити спареними, для економії часу, тобто один вихід включав півтори – дві стандартних екскурсії. Ветеранам перший вихід видався надто повільним і нуднуватим через наявність в команді нових недосвідчених і не достатньо підготованих до печер учасників, але треба ж колись починати і набиратись досвіду .
Ввечері до нас прибула підмога у складі Макса Тищенка і трьох його друзів. Було, як завжди, душевно, весело і галасно. Їли гречаний супчик, пили пиво, співали під гітару пісень, спілкувались, дуркували...



6.01 близько 9-ї прокинулись, поснідали вчорашнім супом і, о 10:00, почалась друга довга екскурсія. Цього разу пішли на «Дикий Захід» для того, щоб особливо голодні і допитливі спробували на собі що таке спелео роботи. Отже, команда у складі 5 добровольців (Адрій Seal, Рома 69, Оленки і я) вирішили ускладнити собі життя і, прикинувшись справжніми спелеологами, озброївшись саперними лопатками і відрами, розкопати шлях до нових переходів і залів, а може й районів. Копати вдалось, розкопати – ні , сподіваюсь, що ми хоч трішки допомогли дослідникам Млинків... Решта, під проводом Любомира Гори, вирушили продовжувати екскурсію. Любко через 2 години повернувся («прилетів» за 14!!! хвилин від входу, подолавши свій попередній особистий рекорд на 2 хвилини!!! , для порівняння – ми, в шістьох, виходили годину!) і через Альпи повернулись додому. Хотіли ще Дитячу розпору захопити, але дівчата, «ніжно тримаючи нас за горлянки», переконали, що пора уже на вихід . В результаті під землею перебували близько 5-ти з половиною годин.

Вдома, на жаль, ми уже не застали Химочок і Чапу – вони поїхали до Тернополя і далі до Києва на добу раніше. Пообідали смачнючим борщем від Наталки і Чапи, трішки відпочили і вирушили в завершальний вихід нашої мандрівки. «В живих» залишилось не багато. Рома 69, Кукушонок, Мирослав і Ігор пішли з Борисом Горою до району «Перемога» (дуже гарний з дивовижними і великими кристалами). Ну а я з Земляком (Андрій Лисенко), під проводом Любка, вирушили в «останній бій», спортивний, або зондер, маршрут, який складається з більшості найскладніших перешкод печери Млинки. Це родзинка кожної мандрівки і, як правило, в цю команду відбираються найсильніші учасники, хоча не завжди так вдавалось. Цього разу від нас відкололись Оленка Циганок і Рома 69 - традиційні учасники зондер команди.
Замочили 8 іменних і безіменних «хріней» - верхня «Ушба», «Фантазія», обхід «Царських воріт», найвищі «Альпи», три «Безіменних хріні» і розпора у вхідних залах. Це було круто, фізично не просто і неймовірно чудово!!! Найкращий вихід в печеру в моєму житті. Дякую, Любомир!!!, не переймайся, фантазії у нас, слава богу, вистачає – щось придумаємо ще для наступного разу .

Заключний вечір. Дизель до Тернополя о 4:45 ранку. Отож, план такий: до опівночі спілкуємось, співаємо, відпочиваємо..., до 2:30 спимо, до 3:30 пакуємо речі, прибираємо в хаті і о 4:30 виходимо... У всіх все вийшло згідно плану, окрім кількох ентузіастів , які вирішили, що сон їм не потрібен . Дорогою зайшли до Бориса попрощатись і о 4:30 уже були на станції. За декілька хвилин завантажились у дизель, додивились, початий з вечора, фільм «Проект Х», поспали (хто як).





7.01 о 7:30 на вокзалі Тернополя нас зустрів Тарас, в офісі залишили речі і пішли снідати до Соломії. Сніданок приємно вразив – кутя, узвар, борщ, вареники – усе дуже смачне. Дякую!!! Повернулись до офісу, знайшли і замовили сауну, більшість завалились спати – мені не спалось... зв’язався з Ку-ку і Ко , які автівкою виїхали вранці з Млинків і уже під’їздили до Тернополя, спрямував їх до сауни. Об 11-й там зустрілись, відмились, чудово попарили кісточки і м’язи, поплавали в басейні. Пообідали в центрі в піцерії, попрощались з Ромою і Оленкою Клопенко, які виїжджали до Києва раніше, маршруткою і пішли до офісу. Народ знову завалився відсипатись, а я поїхав провідати родину...
Ввечері, повернувшись до офісу, зустрів Тараса і сонних друзів, які потрішки почали прокидатись. Зібрали барахло і пішли продовжувати свято у чудовий заклад під назвою «Файне місто»,


а далі... знову потяг... всі, майже одразу завалились спати.
Я спав «як мертвий» до самого ранку. Ось так...
Дякую усім, хто поїхав, мені з Вами було комфортно і весело, дуже радий новим знайомствам!
До зустрічі, Друзі, в Млинках наступного року!
Ваш Арій
Фото люб'язно надані Сергієм Тарасюком.
Фото від подружжя Химочок