Нарешті дійшли руки викласти оригінал звіту

14-16.05.2010 я перебував в с. Тівдія, республіка Карелія, РФ.
Саме там на чудовій хвилі річки Тівдійка 15 травня проходили змагання Тівдія Фрістайл 2010, які, в той же час, є 2-м етапом Кубка Росії з фрістайлу на бурхливій воді.

Давненько уже з’явилось бажання відвідати це свято каякінгу, білої води, душі і тіла. Та ось за декілька днів до початку змагань стало зрозуміло, що організований виїзд нашого клубу не вдасться. Не вішаючи носа, з допомогою Антона, я домовився з Семеном Лур’є, московським каякером, про трансфер Москва – Тівдія – Москва та перебування в складі його зоків.
З нетерпінням дочекавшись вечора 12 травня, спакувавши торбу, прихопивши з собою невеличкий презент від себе та Антона для Семена і Ко, я успішно завантажився у потяг та вирушив на чужину. Кордон було пройдено без жодних проблем. О 14:32 я прибув до Москви. Збір було заплановано на 18:00 біля місця роботи Семена. Хоча у мене було в запасі ще 3 з половиною години, я вирішив їхати на місце зустрічі і чекати там, лиш би не тинятись довкола вокзалу. Як виявилось рішення було правильним. Добравшись до місця, я здзвонився з Семеном, він виніс мені ключі від буса і сказав, що повернеться о 18.
Закинувши своє барахло в родео-бас, я прогулявся біля Новоспаського монастиря, набережною Москва-ріки, посидів з пивком на березі Новоспаського озера і ледве не прогавив час аби повертатись до буса.
О шостій прийшов Семен і ми досить швидко прив’язали човни до багажника. З’явився ще один зок – Сергій. Рушили в дорогу.
Центр Москви, Кремль (сподобався), мости, затори, затори, затори. Виїжджали з міста години півтори, мені так здається, біля стадіону Динамо підібрали Мітяя з його композитним каное. За МКАД до нас долучився Саня. Майже в повному зборі (Даню підберемо за Твер’ю) рушили в Тівдію. В Клині зустрілись з Жекою і його зоками і далі поїхали тандемом.
Близько 12 дня прибули на місце, глянули на хвилю і поїхали на галявину кемпінгу. Розмістили буси, перевдягнулись і гайда катадзе. Урррааа! Нарешті!
Стартували від галявини. Щоб дійти до хвилі треба було подолати досить приємну, з величенькими валами шиверу довжиною метрів 300 – 400. І ось вона, довгоочікувана тівдійська хвиля. З ходу затриматись не вдалося – промився. Вздовж лівого (по-родейному) берега у воді лежала мотузка з поплавками для підйому у західнỳ суводь. Захід на хвилю, яка являла собою швидше бочковал, звідси здійснювався за допомогою мотузки, один кінець якої кріпився на мості навпроти хвилі, а інший на лівому березі (ЛБ). Приблизно посередині була зроблена петля, тримаючись за яку, каякер маятником заїжджав на хвилю.

Ось тут і почались проблеми, заїзд на вал таким чином виявився для мене досить складним завданням. На освоєння цього «елемента фрістайлу» у мене пішло близько 2,5 годин, тобто усе перше тренування.
Повернулись в табір, приготували пізній обід, зустріли Льоху Отвагіна. Він розповів про те як замочив з товаришем водоспад Ківач, що знаходиться в заповідній зоні. Як їх прийняли єгеря, відібрали човни і одне весло… Міні паті і продовження тренування.
Цього разу у мене відразу почало виходити заїжджати на мотузці на хвилю. Тепер я відчув усю її потужність і швидкість, шалену швидкість. Височенні відскоки без будь-яких зусиль. Спочатку просто серфив, звикаючи до хвилі. Потім почав, з перемінним успіхом, робити спіни. На жаль, поки що більш нічого не навчився. Від цього катання отримав масу задоволення.
Повернулись в табір близько 20:00. Вирішили готувати вечерю. Семен сказав, що сходить до організаторів і скоро повернеться. Минула година . Ми трішки випили – закусили і вирішили теж піти в це зачароване місце – хата організаторів. По дорозі заскочили «на вогник» до Міхи Бурова. Випили – закусили і нарешті добрались до пункту призначення. Там була уже величенька каякерська туса і 200 з хвостиком літрів дуже смачного живого пива від спонсора змагань пивоварної компанії «Пятый океан». Семен на той час уже дрихнув десь в хаті. Досхочу попивши пивка і поспілкувавшись з новими знайомими, я відправився спати.
Найяскравіші враження першого дня в Карелії і в Тівдії, зокрема:
• Неймовірної краси природа, безліч річок та озер
• Погода, вдень до +30⁰С
• Звичайно ж, катання, заїзд на хвилю
• Тусовка
• Коли я подивився о 23 годині на годинник, то не повірив своїм очам – на вулиці було так світло, як при ранньому вечорі і продовжувалось це, мабуть, до години другої ночі.
День другий. Змагання.
Ранок почався з того, що я почув голос Семена, який повернувся в табір. Почали прокидатися. Семен зварив молочну кашу з сухофруктами, поснідали, трішки реанімували Сема і рушили тренуватись. По дорозі я зареєструвався: 500 руб. – реєстраційний внесок, 50 руб. – страховка, 100 руб. – застава за номер і ВСЕ!!! Абсолютно нікої бюрократії (для оформлення страховки необхідно було надати номер паспорта, лише номер, самого паспорта не вимагали!!!).
Тренувався майже до початку змагань. Стабільне заїжджання на вал, серфінг, серфінг, серфінг, спін, перейоб…
Близько 14:00 почалась жіноча кваліфікація, фінал. Чоловіча кваліфікація, я виступав в останньому, четвертому хіті разом з Костянтином Васіним «Доктор» і Семеном Лур’є. 4 спроби по 45 секунд. Вдалось зробити поганенький спін, який не зарахували, мабуть через те, що закінчував я його уже при виїзді з хвилі. Решта лише серфінг . Як тільки стабілізовувався на хвилі, одразу ж промивало .

Тож кваліфікацією змагання для мене і закінчились з 0 балів. Та я зовсім не засмутився. Це перший досвід і стимул завзято тренуватись.

Далі чоловічий півфінал і фінал. Результати.
Після фіналу кубка було ще одне захоплююче змагання «Король хвилі». Королем став Семен Лур’є. У мене двічі не вийшло заїхати на хвилю, мабуть втомився і перехвилювався .
Спека, холодне смачнюче пиво, хвиля, родео, природа, чудова компанія, душевна життєрадісна атмосфера – ось усе, що необхідно для повного щастя!
Після завершення змагань ми спакувались і поїхали на місце проведення вечірки. По дорозі Семен нас завіз на екскурсію на водоспад Гірвас, який працює лише при повені (ми це застали), бо воду відвели на ГЕС, сссуки! Водоспад мене дуже вразив, гарний, величний і дуже складний для проходження, як на мене.
І ось ми дібрались галявини, де уже йшла підготовка до паті. І знову шок. Мозок уже почав відмовлятись сприймати таку кількість нової для нього візуальної інформації. Галявина розташовувалась в хвойному лісі на березі величезного, неймовірно гарного озера. Вдалині виднілись лісисті острови, гірки, скелі. Дуже, дуже гарно.
Вечірка почалась з урочистого нагородження призерів змагань, які із задоволенням поливали один одного шампанським. Далі була дискотека і працював бар з неперевершеним і дуже вигадливим барменом Ванею Рибніковим. Танці, багато спілкування, алкоголю, курива, святковий феєрверк, який додав екстріму вечірці, бо впав і почав розлітатись в різні сторони паралельно до землі (без жертв ). Все було досить феєрично, невимушено і дуже весело.

День третій. Від’їзд.
Вранці знову поснідали молочною кашкою, помаленьку запакувались і поїхали знову в Тівдію, аби забрати залишені там човни. Перепакувались, я переселився в родео-бас Жеки, бо Семен в саму Москву вранці не їхав, випили пивка з морозивом на доріжку і рушили. Їхали досить швидко, без особливих проблем (один штраф за перевищення швидкості ), по черзі спали і близько шостої ранку 17.05 були уже на Київському вокзалі. Попрощався з Жекою, здав речі в камеру схову (350 руб. – ніх…я собі, подумав я, але виходу не було – потяг аж о 16:45) і пішов гуляти набережною Москва-ріки та розмірковувати про подальші дії.

Знайшов Макдональдс, поснідав, ще погуляв, попив пивка, знайшов кінотеатр, подивився кіношку (180 руб.) і ось уже перша година. Ще погуляв, попив пивка, поспілкувався з Антоном Федоренком по телефону, скучив за рідною мовою – поспілкувався з Андрюхою Лисенком, попив пивка, забрав речі з камери схову, оформив багаж (120 руб.) і нарешті завантажився в потяг.

УРА!!! «Я їду домів…»
Кордон пройшов нормально, без пригод.
Вранці, о 5:10 в Києві на вокзалі мене зустрів Антон і люб’язно доставив додому, дякую.
Ось так я побував в Карелії на Тівдія Фрістайл 2010.
Висновки:
• їздити і кататись можна всюди, головне бажання, а можливість завжди знайдеться
• тренуватись, тренуватись і ще раз тренуватись!!!
P.S. Величезне дякую Дукато Джа Тім і особливо Семену Лур’є за організацію моєї мандрівки, душевну компанію і враження, які я отримав, Жеці за дорогу до Москви і доставку на вокзал і всім зокам та новим знайомим за теплий прийом і підтримку – до нових зустрічей!
Фото і розповідь від Міхи Бурова
Фото від ДукатоДжаТім
Фото і розповідь від Вані Дєргунова , ще і ще
І від Маші Добржицької
Від Олега Колмовського і відео, "инопланетный обмен"