Сіли ми в потяг... (так ми колись починали розповіді про свої мандрівки).
Автобус.



Водій Чапа, 8 каякерів. 8 сікаяків на даху автобуса. Посмішки на обличчях. 7:30 ранку .
с. Велика Снітинка - річки немає... Про деталі пошуку річки Стугни читайте у Лєни.
Ну... хай буде Дніпро. Українка, перекус, перевдягання, завантаження каяків.
Червона "Катана", державний штандарт, з Богом!



Зустрічний вітер, високі хвилі, зручна посадка - круто!




30 хвилин веслування - щось у мене в каяку хлюпає, хм..., 40 хвилин, от курва, пора зливати воду..., ще через 40 хв - знову... і ще раз... Хух... нарешті зупинка на ночівлю.
Текли всі 3 Катани, але червона найбільше.



В моєму гермомішку колись давно порізали дно, ніяк не доходили руки нормально заклеїти... срібний скотч, а хулє! , але ж нє, скотч виявився нє очєнь - обидва спальники мокрі, одяг для берегу сухий (спальники все взяли на себе ). Завдяки друзям теплий спальник висушили біля вогнища. Дякую! Вночі не змерз .



Десь за годину до фінішу першого дня почало боліти травмоване в Уганді плече, на останніх метрах уже ледве штовхав весло. Рука вище 90 градусів не підіймається, болить навіть в спокої. На ранок біль вщух, до першого гребка . Періодично закидаючись обезболюючим якось догріб до фінішу.
За два дні веслування новим веслом Double Dutch отримав такі мозолі, яких не мав за весь час, що займаюсь каякінгом.
Ось так невдало збіглись обставини...
Незважаючи на це все, мандрівка, як і команда, були чудовими. Із задоволенням поїду в наступну, мабуть...



Фото Лєни Циганок та Сашка Мітюка.