Нещодавно, 27 - 28 вересня, , за сприяння Обласної федерації спортивного туризму України (), з нагоди святкування Дня туризму, організувала в Тернополі змагання - фестиваль Каякер та турнір з канополо. Так склалось, що ті вихідні у мене видались вільними і я вирішив відвідати свою малу Батьківщину, місто, в якому мене знайшла бурхлива вода і повела за собою… так все починалось…
Змагання традиційно проводяться в тернопільському гідропарку “Топільче” на річці Серет з слабенькою, але течією. якісь старі змагання з ТВТ, фото з мережі
Під час змагань панувала дружня атмосфера, аматори ганялись вперемішку з бувалими, а між ними всіма вперто боролись з течією “каченята” Був дуже приємно вражений кількістю дітей на заході - у тернополян росте гідна зміна: Спочатку змагались в дисципліні “слалом” Потім - “каяк-крос” (одночасний старт трьох атлетів на морських, чи то турингових, каяках). В цьому етапі переміг весляр “гладковик” Сергій Кіндзерський, а в загальному заліку він посів 2-ге місце .
Наостанок відбувся най видовищніший, як на мене, етап “Гуцульська гонка”. За умовами дисципліни каякер повинен був з'їхати з гірки в каяку, виконашви в кінці “тюленячий старт”, “взяти” ворота, доплисти до м'ячика в середині автомобільної покришки, що лежить на мілині, вийняти його звідти веслом і ним же або каяком провести м'яч через інші ворота та викинути його на берег. Далі необхідно виконати ескімоський переворот під навішеною над водою надувною “колодою”, не торкнувшись її корпусом, влучити веслом в обруч на березі, без весла доплисти до встромленого в дно канойного весла і уже з ним фінішувати. Не знаю хто це все вигадав, але, і спостерігати за атлетами з берега, і самому брати в цьому участь дуже - дуже весело і цікаво.
(обережно, відео з ВК )
Приємно, що ця подія зібрала досить багато учасників, серед яких був і ветеран тернопільського водного туризму Віктор Суханов а також, один з найбільших сподвижників тернопільського туризму, загалом, та водного, зокрема, батько переможця цих змагань Борис Гора зі своїм Жужиком … ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла
Наступного дня, в неділю, свято туризму в Тернополі продовжилось перегонами на драгонботах
та , в якому і мені пощастило взяти участь та очолити команду зібрану Володею Гороном. В запеклій та безкомпромісній боротьбі наша команда посіла почесне 3-тє місце. Перемогла в турнірі, забивши м'яч в фінальному матчі, після 15-ти хвилин додаткового часу, команді “TURE” (Горон В., Лазаренко А., Мальцев О., Безп’ячук І.), команда веслярів “гладковиків”.
Вельми вдячний організаторам цього свята каякінгу за запрошення і теплий прийом. Впевнений, що у тернопільського каякінгу велике майбутнє! Натомість, дуже прикро, що ми, атлети , не відвідуємо заходи, які організовують наші брати по веслу в Україні.
Цей захід дав можливість моїм батькам та стрийкові зі стрийною побачити, нарешті, каякінг наживо . Дякую їм за підтримку!
Використано фото мого стрийка, команди “TURE” () та з мережі Internet.
Ось уже другу ніч, майже другу, бо попередньої було години дві – три, як вдома... Не спиться знову... Мабуть, все таки, мій дім – це розкинутий в наметі, або просто на траві чи асфальті, килимок зі спальником десь на узбіччі дороги чи березі річки. Бо там я засинаю дуже швидко, інколи бачу чудові кольорові сни і з величезним задоволенням прокидаюсь в очікуванні нових пригод .
Чотири дні тому я ще катався річкою Шоа в Норвегії, секція Амот, така бажана після першого побачення в перші дні мандрівки Норвегією, в яку любязно мене запросив Антон. Лєна: « Альона казала, що вони мочканули цю секцію за десять хвилин – дуже цікава і вам варто її пройти...». Дуже... дуже хотілося там поплавати...
Польща... відносно дешеві і досить якісні продукти... Ночівля на березі Вісли... Сотні кілометрів платних автомагістралей... іноді платні туалети... Декатлон і IKEA(ледь не втратили Лєну... ) на зворотньому шляху... Німеччина... чотири годни автостради і ми на паромі (дешеве пиво ) Засніц – Треллеборг через протоку Хамрарне в Балтійському морі в Швецію після ретельної перевірки з собакою... Швеція... Ночівля на паркінгу в Мальме... купання в тій же протоці поруч з мостом, що з’єднує Швецію (Мальме) і Данію (Копенгаген)... Норвегія...
[IMG]
Аста, колір води, як в карельських річках, розкатка... весело, не складно, цікаво... Періодично зрізи, за якими не видно, що далі... добре, що Антон перший – повністю йому довіряю і не люблю ходити на огляди перешкод . Віталік молодець!
Сетнінга – приємний «медіум крікінг» і кілометри мілководного каменепопінгу. Віталік – молодець!
Викат Хіри – Віталік – МОЛОДЕЦЬ!!! ШОА!!! Річка, яка справді заслуговує почесного місця серед норвезьких річок... Каньйонна частина дуже сподобалась... Віталік знову молодець. “Play Run” теж приніс багато задоволення але й достатньо негативу і тренування терпіння через одного одноразового учасника сплаву... Фінальний поріг з величезним котлом – це щось! – Лєна з мосту жестами: «фігачте далі!», пропливаю метрів 30 і... о, жах!!! Твою ...!!! Проїжджаю праворуч язиком, який ледь-ледь оминає котел, трішки його, котел, чіпаю і виходжу на кормовій свічці. Показую Віталіку і Антону куди гребти. Віталік слухається, недогрібає до язика і валиться в саму пащу котла... Антон, вчасно все розгледівши, безпечно обїжджає котел ліворуч (о-о ). В цей час Віталік виконує обовязкову програму змагань з фристайлу на сплавному каяку і гордо його покидає... З далеку доносяться слова Антона: «Арій, ти чмирдяй! Який напрямок руху ти вказав?!?!» (в кінці звучав колоритний кацапський мат ). Рятувальні роботи... Віталік (знову молодець) і спорядження цілі і неушкоджені!!!
Я дуже полюбив цю річку. Наступного разу знову дуже хочу її покатати. Всі секції!
Перлина мандрівки – Ула!!!
«Тріпл дроп» - потрійний водоспад – 7, 4 і 8 метрів, здається... а далі... не дай боже ... Починали дивитися з низу... ледь не вкакався через те, що подумав, що те, що побачив треба буде стрибати . Виявилось, що не треба . Три вдоспади, вважаються навчальними, виявились не такими уже й страшними... Слайд...
Ось тут було справді страшнувато, але уважно все проглянувши, впевнився, що зможу... і зміг . Антон теж. А от Лєна не захотіла. Проїхали вдвох слайд, далі приєдналась Лєна, трішки маловодного крикінгу, кілька не високих водоспадів і, нарешті, довгоочікуваний потрійний водоспад. Всі проїхали успішно! Це був день подвигів і героїв !!!
Острі!!! Дівоча секція! Багато води, високі вали, великі і пухнасті бочки – 2 км нон стоп! Перший заплив Віталіка (все одно молодець!). Тривалі рятувальні роботи... Водоспад Данфос (є така фірма – чим вона займається?). Їздили тричі практично всіма можливими траєкторіями, варились в котлі під ним, пронирювали один під одним, другий заплив Віталіка... коротше, розважались як тільки могли... Катання на «Євровейві» - рівень води сильно виріс і захід на хвилю став дуже не тривіальним, та й сама хвиля мотлошила і жбурляла як і куди хотіла, що найменше, мене ...
Наступний день був відпочинковим: огляд неймовірно гарних пейзажів, височенних непрохідних (мабуть ) водоспадів, купання в високогірному озері, фьорд!!! – паром через фьорд – фьорд!!!... неймовірно довгий (200 км!!!) пошук місця для ночівлі і, на жаль, не купання в фьорді . На мене фьорди справили величезне враження!!!
(... а за вікном, курррва...., дощщщщ... і не спится...)
Валдола... знайомство з негром-каякером, чавкаючим і сьорбаючим кавун в автобусі... чудові пейзажі... цікавий крикінг, заплив Віталіка... власник кемпінгу, сука, фашист ...
Олесунн, екскурсія містом, ночівля на стоянці на березі Норвезького моря, рибалка, купання, акваріум...
Верхня Раума... одна з річок, що найбільше сподобалась, і не тільки мені, з гарними і не простими порогами, що найменше, для мене. Тут я виліз... . Після зливу в другому порозі заїхав в суводь, яка нижче струї і ззаду підперта бочкою – «...ну нє шмогла, нє шмогла...» . Дуже гарний і стрьомний, в своїй заключній частині, повністю обнесений нами водоспадний поріг «міні хука фолс» - ми ще до нього обовязково повернемось ...
Йорі чи Жорі (Jori), ми її називали Жора ... 11 кілометрів нон стоп досить круто падаючої слаломної повноводної «порого-шивери» з крутими поворотами – дуже-дуже сподобалась ... фінішний слайд з родео бочками, викат Віталіка, його заключний заплив, феєричні рятувальні роботи... вдруге дивом врятоване весло і розкрита на носі Піранья Бьорн...
«Повернення додому» - Шоа!!! Лєна, посилаючись на покалічний пальчик і ще на щось, відмовляється від завершального подвигу – проходження секції Амот і, навіть катання «плей рану». Стартуємо з Антоном в кількох кілометрах вище «play run», просто з табору, не зупиняючись, іноді серфлячи на валах, швиденько проходимо «плей ран», об’їжджаємо ліворуч фінальний котел... фітнес на прогоні до Амоту і... майже несподівано мочимо західний його поріг, що трішки вище каяк кемпінгу і слаломної траси, проїжджаємо пороги траси, не звертаючи уваги на ворота і... ось вони, ключові пороги Амоту – величезна бочара під автомобільним мостом – проїжджаємо праворуч язиком – Антон чудово, а я не дуже – лягаю через корму в кінці бочки, промиваюсь, встаю... далі шаленна кипляча струя затиснена між стінками каньойну – проїжджаємо добре і... фінальний величезний котел з язиком по треку праворуч – Антон мочить носові піруети, а я банально і не цікаво просто проїжджаю – «хоп – хоп, порог пройдєн!». Ще один подвиг. Радісні і щасливі завершаємо сплавну частину мандрівки...
Далі три дні автотуризму знову через три країни до Батьківщини..., і звичайно ж, не без пригод ...
Підсумовуючи, хочу сказати, Вам, мої любі..., і не дуже... , друзі – в Норвегію обов’язково треба їхати всім!!! Ви там, однозначно, знайдете щось для себе! І це набагато простіше, ніж Ви собі думаєте!!!
Величезне дякую організатору мандрівки, Федоренку Антону і її учасникам, зокрема Танюші за постійну транспортну, посмішкову, енергійну, харчову та інші підтримки, Оленці за чудово продуману логістику, катання непростих секцій, вчасний, іноді , під’йом і Віталіку за особисті подвиги, вечірні бесіди, катання і всім разом за те, що були і взяли!
Нещодавно в з'явився новий човен для ігрового сплаву Liquidlogic Freeride 57.
Під час роботи на мені випала нагода покататись на цьому ігровику, у зв'язку з чим хочу поділитись своїми враженнями.
Перше, що хочеться зауважити - це незмінний компанії , який виправдано отримав народну назву “диван” . Не зважаючи на більші розміри ніж у сучасних “родейників” його маса практично така ж - 14 кг, що дозволяє, не особливо напружуючись, носити човен до “плей-споту” і назад.
Довжина “” в комплектації “57” - 198 см, ширина - 65 см, об’єм - 216 л. Призначений для райдера масою від 63,5 до 99,8 кг.
Тепер про враження і відчуття. Сидіти дуже зручно за рахунок уже згаданого аутфітингу, а також достатнього об'єму в носі (зручний упор) та в районі колін. У мене в малих або незручних човнах досить швидко затікають ноги, в цьому ж випадку дискомфорт від затікання почався через хвилин 40-50 катання, а це показник! .
За рахунок загостреної та сильно закаяченої форми носа легко стає на носову свічку, що значно спрощує виконання ігрових та фрістайлових елементів. Носова свічка у мене не дуже виходила, але це, мабуть проблема “прокладки”, а не форми човна . Завдяки наявності ребер на дні та, майже, двометровій довжині легко розвиває, необхідну для ігрового сплаву, швидкість. Досить стабільний на кренах та легко повертається у вихідне положення після оверкілю, що дасть змогу початківцям швидко відчути максимум задоволення від гри з білою водою.
Тест-драйв:
Загрузка плеера
Отож, підсумовуючи, скажу, що отримав масу задоволення від сплаву на Liquidlogic Freeride, чого і Вам бажаю! . Катайтесь на кольорових човниках та отримуйте задоволення!
Нещодавно перейшов на зимовий режим тренувань і наразі . Минуле заняття виявилось для мене досить продуктивним, я так вважаю. У мене нарешті вийшов повноцінний картвіл і навіть два підряд, чому я був дуже радий. Ще мені сподобався родео-човен від Zelezny.
Щойно, копирсаючись в архіві робочої пошти, знайшов ось такий от лист:
"Anton Fedorenko" <rovniykil@ukr.net> 04.07.2008 12:54 Кому
Сашко <O.Leshchuk@vab.ua>
Копия
fedorenko@4storony.kiev.ua
Тема
Re: Спортивный клуб водного туризма «4 стороны »: 30.06.2008
Добрый день!
80953263621
Дудков Алексей
--- Исходное сообщение --- От кого: Сашко <O.Leshchuk@vab.ua> Кому: fedorenko@4storony.kiev.ua Дата: 3 июля, 09:11:04 Тема: Спортивный клуб водного туризма «4 стороны »: 30.06.2008
Это сообщение отправлено с сайта . Автор сообщения: Сашко <O.Leshchuk@vab.ua>
Доброго дня! 30.06.2008 у тамбурі потягу №98 "Галичина" познайомився з інструктором Вашого клубу Олексієм та, на жаль, випадково видалив його № телефону. Дуже б хотів відновити контакт. Наперед вдячний за допомогу!
(Так, я нічого не переплутав, саме в такій послідовності ) Довгі збори на автовокзалі Видубичі, з не менш довгою чергою пасажирів на родеоАнтобус *Кома, сюди вставиш те фото*, не така вже й тривала, дорога привели нас у славетне тисячолітнє місто Богуслав. Побачивши пороги та рівень води в р. Рось, ми трішки офігіли дуже зраділи. *Карачай ФОТО* Подрочили, як завжди, перекусили, завдяки старанням Коми, смачненькою картопелькою «в мундирах» з сальцем і почали перевдягатись. Поки Антон переганяв Антобус в Хохітву (фініш родео сплаву) ми тренували буф.
.
. Виявилось, що не треба 
