Kievkayaks.com - Якось на ХБ

Якось на ХБ

- Брат, не слушай свой мозг, ты должен прислушаться к своему сердцу. Что говорит твое сердце?
- Оно говорит: «Это неправильно, не делай этого»
- А что говорит твой мозг?
- «Мы здесь, все вместе, и было бы позорно пойти на попятную».
- Вот что случилось: шайтан тебя запутал! Он поменял местами твои мозги и твое сердце!
З кінофільму «4 леви»

Ага. Раптом я зрозумів: шайтан мене заплутав.
На березі стояв Ренеско, однією рукою запрошував у бочку, а іншою – тримав фотік, натякаючи на крутєйші кадри. Між берегами булькала, гуділа і чвакала вищезгадана бочка. Не знаю точно, на що вона натякала, і чи натякала на щось взагалі. У голові крутилось нецензурне припущення та схожого штибу передчуття.
Серце (чи мозок) бурмотіло: «Не роби цього, тобі попередніх разів мало?», мозок (чи серце) з викликом питав: «Не сци, ти для чого сюди приїхав? А як же фоточки?»
Була субота, 31-е жовтня, вечоріло. Труби Зміївської ТЕС гаптували осіннє небо чимось брудно-сірим, автор цих рядків сидів у пластиковому човнику та вагався. Усе змахувало на випадковий збіг обставин.
12193575_724510637654212_1036997815890895416_n.jpg

***
Дорога на ХБ (як і будь-яка дорога взагалі) схожа на клітчату торбу. Наприклад, у ній можуть виявитись: обгорілий каркас автобуса, безкоштовне сало в придорожньому генделі, сумка з невідомим вмістом із фільму Metallica: Through the never (типу сумка у сумці), дві сестри, чотири леви, а також - шестеро каякерів.
Мої очікування були розпливчастими. Півтора роки тому бочка залишила по собі відчуття «Аааааааа, жесть, от роздуплюсь і наступного разу буде краще. Зате безпечно і вода тепла». Перед виїздом дивився відоси про основи фрістайлу в бочках та на хвилях. Наївний.

Під’їзд до Комсомольського супроводжувався традиційною інтригою щодо кількості працюючих труб. Соц.опитування показало, що більшість віддала би перевагу катанню по двом трубам, Антон обрав варіант «Сцикуни! Треба три труби!». Два стовпи диму на горизонті спричинили вибух ентузіазму серед спортсменів, проте вищі сили – ще ті гумористи. Тому двохтрубна бочка *башила на три з половиною - типу, щоб ніхто не засмучувався.
«Я манав розминатись, зараз бочка усе розімне» - Антон з човном на плечі почимчикував вздовж паркану. Невдовзі, пацани вже роздавали гівна, розминались, крутили спіни, траплялись красиві повітряні елементи, коротше кажучи з берега все виглядало кльово, хотілось внести свою посильну лєпту та угорєть.
12191069_724511164320826_4025772409832866497_n.jpg
Арій
11988746_724511127654163_8769668233536257749_n.jpg
Антон
12208334_724511094320833_9076890976568274410_n.jpg
Макс
12191998_724511054320837_2370950897357459295_n.jpg
Саня aka Ренеско
***
Щодо моїх очікувань – бочка виявилась більшою та швидшою, вода – прохолоднішою, а навички сьорфу – нікудишнішими, ніж я собі уявляв. На щастя, я катався у здорових трекінгових ботах, через що сидів у човні настільки жорстко, що відстріл був справою важкою, незручною та невдячною. Тільки це вберегло мене від запливів.
Чуваки давали корисні поради на тему крінів, виїзду з бочки та спінів. Я успішно продовбував кріни, з бочки виїжджав лише вверх дном та пере*обувався через корму – одним словом, усе йшло своїм чередом. Було круто.
12189150_724511114320831_4965158040968165697_n.jpg
Під час однієї з моїх заварок, Макс пояснював дещо стурбованій Олі, - мол бурхливі овації каякерів-глядачів означають, що райдер перебуває при свідомості та за активного втручання бочки виконує неконтрольовані зв’язки мувів (іншими словами - п*дораситься). Жодних причин для хвилювання.
Самі заміси були не дуже жорсткими, але напрягала неспроможність свідомо це все припинити. Мабуть тоді я зрозумів, що мають на увазі, коли називають бочку «тренажером».
Та я вам скажу, що секунди контрольованого сьорфу а також отой момент, коли тебе нарешті промило, і ти встаєш та разом з переможним «Єєєєєє!» випльовуєш водичку, якою бочка щедро прополоскала тобі усі можливі порожнини, вартує багато чого. Ще б знати, чого саме.
12189530_724511000987509_576630606057204830_n.jpg

***
Ночували ми у готельчику, не те, щоб геть совковому, швидше застряглому поміж 80-ми та 00-ми. Слідуючи рекомендації метрдотеля, відклали до кращих часів відвідини місцевої більярдної, оскільки там поки ще не готові приймати столичних гостей з належними почестями (можуть відп*здити). Натомість – зарулились в піцерію, де насолоджувались телевізійним шоу про дуже жирних людей. Тим часом, Комсомольське святкувало Хелловін, - околицями Будинку культури дефілювали розмальовані дівчата та стрьомні мужики.

Резиденцією на цей вечір для нас став неочікувано прокачаний номер люкс, у якому потопали в розкоші Антон та Саня. Для повного шику бракувало лише дзеркальної стелі і ліжка з балдахіном (та й то, не факт, що бракувало).
У світі було неспокійно – падали пасажирські літаки, траплялись пожежі, землетруси, розборки між владою та олігархами, про що йшли абсурдні випуски новин. Це телевізійне насіння падало на щедро вдобрений передачею про жиробасів грунт та вступало в дивний контраст з позитивною каякерською атмосферою. Думалось про межі людського співчуття, егоїзм як благо, невідворотність подій та іншу хрєнотєнь. Потім тєлік вимкнули і стало зовсім зашибісь.

***
У неділю прокидались без кіпєшу та напрягів, катались, фоткались. Знову було дві труби – як ілюстрація того факту, що завжди може бути краще та завжди може бути гірше. Суб’єктивно здавалось, що сьорф був контрольованішим, об’єктивно – місило як шматок лайна. Було круто!
11220850_724510687654207_8515355695512366121_n.jpg
Не можу не написати про струю за бочкою. Її я зацінив ще у перший виїзд – по-перше на ній дійсно цікаво кататись та траверсити, по-друге вона вся така прикольна, з поганками та іншими вертикальними структурами, але при цьому безпечна, а по-третє – тебе взагалі нічого (крім серця/мозку та глядачів на березі) не змушує лізти в бочку. Тому можна робити вигляд, що тренуєшся, обманюючи таким чином власне сумління.
10464288_724510784320864_1060068420417142575_n.jpg
Оля та струя

***
Через два фільми, дві технічні зупинки та дві вечері ми були в Києві.
Бочка дійсно розім’яла – від кріпатури боляче сміятись та лежати. Залишилось відчуття чогось великого, пізнаваного, але поки ще – не пізнаного, а значить – треба їхати ще.
І до дідька ці шайтанові приколи, адже серце та мозок – це, насправді, один і той самий орган!
12065948_724510917654184_259345246472957025_n.jpg
0
4 Ноя 2015 18:08:51
8)
Ответить Ссылка 0
0
4 Ноя 2015 23:33:41
Такий гарний метафорнонасичений звіт:) Так шкода, що не вийшло з вами поїхати
Ответить Ссылка 0
0
5 Ноя 2015 14:51:14
Дякую.
Шкода, що в тебе не вийшло, ти б зацінила. Наступного разу тре їхати усім двіжем :D
Ответить Родитель Ссылка 0
0
AFA
5 Ноя 2015 09:16:50
Ти забув про дуже важливий момент розповісти, про цінність дипломів зі змагань ))
Як би не Кирило Тарасєвіч - всё пропало б )
Ответить Ссылка 0
0
5 Ноя 2015 14:50:37
Головне не забудьте видати Кирилу диплом за диплом )
Ответить Родитель Ссылка 0
0
10 Ноя 2015 11:08:09
кльовий звіт! ;)
Ответить Ссылка 0
0
24 Ноя 2015 08:38:20
Гарно пишеш!
Тільки рідко ;)
Ответить Ссылка 0