Kievkayaks.com - Осіння Мигія 2014

Осіння Мигія 2014

Давно нікуди не їздили. Скоро зима і почнуться лижі. Стоїть ще суха та досить тепла погода. Вода вище середньої.

Які ще потрібні причини?!!

Восени в Мигії дуже добре: тихо, спокійно та зовсім безлюдно. Все як завжди: база, Юра, кухня, волейбольний майданчик…. От тільки навколо немає метушні та все спокійно.

Табір восени

Вирішили не витрачати зайвого здоров”я і прокидатися не поспішали. Робочий тиждень та нічна дорога, як не крути.

На перше тренування, наляканий прогнозом погоди, одягнув 2 термо-кофти. І досить швидко впрів. Щоб не спокушатися на дурниці взяв тільки слаломного човна. Було дуже цікаво та не звично після каналів: всі струртури криві, не зручні, всюди мілко, річка широка. Дуже круто! Для слаломного човна у великому порозі було багато цікавих хвиль.

Спека!

Покатали інтеграл та позаносили поріг.

Що за чортівня?? Земляк наздоганяє Земляка!!!!


Ден

Даша вчилася траверсувати на Інтегралі. Це було потрібно, як мінімум, щоб піти додому і не нести човна на плечах навколо скелі)) Було цікаво спостерігати: спочатку багато сумнівів та не впевненості. Але вийшло, і мені здається разу з п’ятого, ну може восьмого. Я до того, що коли щось хочеш робити, то все, що потрібно - якомога швидше почати пробувати. І все дуже швидко вийде!

Трішки поносити човна все ж довелося )). Даша

Час від часу хтось перевертався та зривав овації)) Адже вода таки холодна, вже далеко не літо))

Саме так я уявляю собі слово "Лукавий" )). Андрій

Після тренування була запланована стрільба. Місце, де це можна було безпечно зробити, нам підказав хтось із місцевих. І ми поїхали шукати якісь міфічні балки. Поїхали в поля)) Поїхали шукати балки в абсолютну рівнину )) В той момент над "розумністю" таких дій ніхто не подумав )) І ми кружляли полями цілу годину, хорошого місця не знайшли і тому потренувалися тільки в стрільбі з рушниці і тільки дробом.


Помпа це - Агонь!!!!!

Оленка вжарила як слід!!!
Загрузка плеера

Швидко почало темніти і кульову стрільбу перенесли на наступний день.
Даша з Деном поїли мівінки і вирушили додому: наступного дня вони хрестили дитину нашого друга Олексія Яковенка.

Ввечері нас чекала звичайна матрацна програма: м’ясо, лазня та балачки.
І знову Ренеско був на висоті. Сашко запарився, і не тільки сам купив та замаринував м’ясо, а ще й сам приготував. Знімаю капелюха - м’ясо було шикарним! Дякую!

Шедеври Ренеско

Потім погрілися в лазні. Тут нічого особливого, обійшлися без намазування шоколадом )) Так то все як завжди, тільки Женя не знаходив собі місця )) Його гарячій юнацькій крові було наднудно в компанії лінивих безініціативних та інертних пенсіонерів))

Окрім того всього, ввечері наробили собі аватарочок)) Це ж майже те саме, що і постріляти ))

Бандит із гри "Сталкер"


Ручки то пам"ятають!

Наступного дня ми вже розставили пріоритети правильніше: спочатку стріляти, а у “вільний” час - плавати )) Тому одразу після кашки поїхали на полігон. Снідали окремо: хто - де і хто - що. Мені чомусь схотілося сходити до пам’ятника: взяв кашки і поліз на гору. Повештався по пагорбу, подивися на Буг. Там було красиво та спокійно. І, як не дивно, піднявся туди вперше за літо!!! А може і за два літа. Це напевно зрілість)) Раніше ми там постійно ночували )) Ну, ви розумієте про що я ))

Окрім каякерів, поїхала ще Олена. Вона і надала частину застосованих тут фото.

Вранці приїхав Вадік з Одеси, було щиро приємно його побачити.

Вадік показує нові прийомчики Джіу-Джитсу


Оленка роздає!

Lock and Load
Поїхали шукати полігон. І знайшли його, можна сказати, прямо за хатою: 10 хвилин їзди від бази. І місце “що треба”!
Валера все серйозно та чітко організував: по одному на рубежі - решта за скелею; ніяких дурниць, типу зйомок; короткий інструктаж і “Вогонь!”.
Про враження від стрільби з автомата можна написати окремий пост. Скажу тільки, що це значно цікавіше та приємніше, ніж я думав. А головне - це не так складно. Хоч віддача і не така сильна, як я чекав, але все ж автомата сильно кидає і тепер я абсолютно згоден з Валерою, що автоматичний режим там не потрібен зовсім.
Я задумався про купівлю зброї. Думаю, це найкраще говорить про моє враження від стрільби.

В моїх очах наші вправи виглядали так
Загрузка плеера

а по факту, здогадуюся, що все було подібно до цього
Загрузка плеера


Недільне тренування
Всі поїхали на “Млинний”. Мені ж на карбоновому човні там робити було нічого і я влаштував ексклюзивне тренування на Великому Мигійському Порозі.
І це було щось просто неймовірне.
Я був не те, що один в порозі, я був один на всій навколишній території; і здавалося, що один в цілому світі. Нікуди не треба було поспішати, ніщо не заважало і не відволікало, буденні думки лишилися десь дуже-дуже далеко, все навколо та всередині було ідеальним.

Може це ефект осені, бо минулого року на ХБ було дуже подібне відчуття. Але тут замість індустріального пост апокаліпсису була природа.

Було тепло на стільки, що шапочку я одягав тільки поки заносив поріг, щоб не застудитися. А на воді було зовсім тепло, на відміну від суботи, в неділю я одягнув тільки одну термуху і було якраз достатньо. Кататися добре було і без рукавичок.

Між заїздами по довгу просто ходив чи стояв на березі. Все було як пишуть в книжках: насолода та переживання моменту, відчуття насиченості життя та гармонії. Не треба було ні результатів, ні розвитку, ні успіхів. І натомість все виходило неочікувано добре.

Згадав розповіді про Мартікана і почав робити все те, що ми зазвичай робимо, але кормою. На Інтегралі. На березі з’явилися пара середнього віку. Вирішив відкласти тренування “поглиблення розуміння процесів” і розвернувся носом - ніколі не можна нехтувати глядачами )) Одразу з пам”яті виринула недавня розмова та розповідь друга-Олексія про те, як на київському концерті Rammstein відіграли без душі, а просто “на техніку”. Тому спробував показати своїй “аудиторії” максимально цікаве різноманітне та емоційне катання. Дивилися не довго. Коли я їх наздогнав по дорозі на старт, отримав питання “не холодно?...”, але тоном, що не потребував відповіді. Обмінялися посмішками.

Недавно почув дуже цікаву точку зору, ніби посмішка це “прийняття”. Коли ти щиро посміхаєшся людині, ти приймаєш її, приймаєш як є. Тому дуже тяжко посміхатися собі, але дуже потрібно, просто необхідно.
І той момент в бузькому парку, то було повне прийняття ситуації.

Тяжко сказати скільки все тривало, бо 2 тижні тому вже вдруге за півтора року зламався наднадійний супергодинник Casio G-Shock. Може то якраз і моя провина - все це через бажання постійно контролювати час.
Потім прийшли фотографи в очікуванні учасників експедиції на Млинний. Попили чаю і я пішов до табору.

Що за звіт без такого фото

Далі були збори, обід та дорога.

Єбаш з ноги - мені похуй!

Не змогли розібратися з ящиком в машині, тому довелося тільки спілкуватися ))

Євген змучений катанням

Для себе основним висновком маю наступне: плавати восени в холодній, але досить високій воді, одягненим в купу одягу, шапку та рукавички, але по вільному порогу, разів в 10 краще ніж плавати влітку в шортиках, в теплій низькій воді, але по переповненому порогу. Воно навіть поряд одне біля одного не стоїть! Це і зручніше, і ефективніше, і корисніше, і цікавіше…

Стильний Ренеско

У “24” можна шикарно наїстися на 30 грн. Тому модель: вранці кашки вдома, а ввечері по багатому в “24” - безперечно виграшна і по часу і про грошах.

Але як не крути, для мене основним враженням від поїздки був звичайно АКМ )) Що сказати, помпа - це помпа, але Калаш, то звичайно Калаш… Думаю це дуже крута інвестиція.

Мої результати

А Ренеско зробив ще один дуже хороший вчинок: забрав маленьку котисічку, котру підкинули на базу, врятував її від холоду та голоду. Забрав до столиці )) Що ж, бажаю порозуміння та радості в стосунках!!

Катися!

Цьому виїзду передувала хоч і не велика, але все ж павза. Може саме через це було неймовірно приємно всіх бачити і все робили. Маю на увазі не тільки тренуватися, навіть човни прив’язувати було зовсім не в напряг. Думаю, щось подібне відчувають наприклад ковзани, коли ти ставиш їх на кригу вперше після літньої перерви.

Оце дуже правильно! Ганятися варто тільки з самим собою!

Окремо дякую Антонові за стрільбу з рушниці.

Дякую Валері за стрільбу з автомату-мрії.

Дякую Андрієві та Олені за смачні домашні заготівки та фото.

Дякую всім-всім за компанію та радість. Все було легко та вільно. Це був справжній відпочинок.

Клубний Альбом
Альбом Олени


Повторимо до Нового Року? Га? :-)
0
19 Ноя 2014 11:30:20
дуже і дуже душевний звіт! треба їхати ще раз)
Ответить Ссылка 0
0
19 Ноя 2014 13:38:56
ех, красота!!! можливо в другій половині грудня доєднався б до такої мандрівки
Ответить Ссылка 0
0
19 Ноя 2014 15:46:04
Отличный пост !
Хорошо, что нашлось время и желание записать события )))
Ответить Ссылка 0
0
7 Дек 2014 20:23:38
Нема за що ! Дякую всiм за классну компанiю!!!
Ответить Ссылка 0