Kievkayaks.com - Silver bullet
  • Архив

    «   Ноябрь 2017   »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3 4 5
    6 7 8 9 10 11 12
    13 14 15 16 17 18 19
    20 21 22 23 24 25 26
    27 28 29 30      

First time

Поки ви розважались на ХБ я нарешті зібрався з думками і враженнями про поїздку на Черемош, так щоб можна було її описати :)
Спочатку все складалось досить непогано: мене чекали вихідні в моїх улюблених Карпатах в компанії чудових людей. Більше того я мав змогу перевірити на практиці все, чого я навчився за останні кілька місяців. Ось тут мене і спіткали перші невдачі... Я вже не пам'ятаю, де і коли був мій перший раз, але я з ним впорався і встав сам. З другим разом було важче і я був змушений вставати від носика. Ну а далі, щось пішло не так. Перша обновка шолому сталася ще до Гуків і стали зрозумілі три речі: фулфейс мене реально спасає, вода дуже холодна і каміння б'ється боляче. Далі була екскурсія підводним світом Малого Гука, яка почалася через те, що я не вчив матчастину - мене несло на дерево і я замість того, щоб об'їхати його десятою дорогою, повівся з ним як з каменем і навалився на нього. Перевернувся через те, що спасжилет зачепився за гілку і я намагався відчепитись. Після цього було багато стусанів, каміння і бульбашок. Якось дотягнув до Великого Гука і знову стусани, каміння і бульбашки :) На цьому закінчилися мої пригоди до обіду першого дня.
Наступного дня все стало на свої місця і причина моїх "страждань" виявилась всього одна - я тюлєнь. За допомогою Юри ми з'ясували, що човен в мене налаштований неправильно, я погано розпертий і через це не можу нормально керувати човном. Мені це здавалося не дуже схожим на правду, але як далі виявилось, дарма. Пригоди почалися тоді, коли ми тільки-но вивантажились з автобуса на березі Черемоша. Перший раз в житті я пережив відчуття панічного страху і боявся я води. Коли я дивився на річку сердце вискакувало з грудей, руки трусилися і я боявся навіть подумати про те, що зараз може трапитись. В черговий раз мене врятував Юра, на цей раз порадами і словами. На новину, що групу Антона розподілили між іншими і я потрапив до Андрія, я майже не відреагував. Тоді мені було все одно, в кого в групі я буду відстрілюватись, головне щоб був трамвай для човна :) Однак, не так сталося, як гадалося і Андрія я трохи розчарував. За другий день на моєму рахунку було одне вставання самотужки, два вставання від носика (дякую Світлані за те, що завжди поруч, іноді навіть проти моєї волі :) ) і одне вставання від каменів (точніше, каміння саме мене поставило назад, я тільки намагався зрозуміти що відбуваєтся).
На третій день я вирішив взяти "відгул" і сходити в гори. Діма з Максом захотіли піднятися на Піп Іван і я впав їм на хвіст. Протягом дня Макс залюбки ділився з нами своїм каякерським досвідом і розповідав цікаві історії. Ну а ввечері відбулася ретро-вечірка, яка, сподіваюсь, усім сподобалась :)
Останній день пройшов без пригод: Малий гук як завжди вниз головою, Андрій дочекався нарешті мого відстрілу і провів мене безпечно через Великий Гук. Після обіду ми попрощались з гостинним табором і вирушили додому.
За ці чотири дні я багато чого зрозумів:
- я тюлєнь;
- в мене найкращий тренер;
- треба більше тренуватись;
- не знаєш, що робити - греби;
- треба ще більше тренуватись :)

Дякую усім за чудову компанію, дякую 4-м сторонам за чудову організацію виїзду, дякую Юрі за підтримку.

До нових зустрічей :)